Володимир Чернишов

Володимир Чернишов народився 22 березня 1971 року. Навчався в середній школі № 32, де згодом став працювати. Закінчив Центральноукраїнський національний технічний університет. Чоловік працював відеооператором в молодіжному клубі «Олімпія». Пізніше — в медіапросторі – на телеканалах TV-Центр, TTV, Інтер, Вітер (CBN).

Починаючи з 2001 року Володимир Чернишов був керівником гуртка відео операторів у Центрі естетичного виховання «Натхнення» при Навчально-науковому педагогічному комплексі. Активна діяльність давала свої плоди. Він ділився з вихованцями власним досвідом, із ними брав участь у багатьох конкурсах різних рівнів та завойовував призові місця.

У 2013 році Володимир Чернишов разом із центром «Натхнення» перейшов до ліцею «Максимум» і працював керівником фотогуртка. За цей час реалізував цікаві фотопроєкти, відзначені на всеукраїнському рівні.

З початком повномасштабного вторгнення росії на територію України Володимир Чернишов допомагав людям, які цього потребували – чергував у центрі допомоги біженцям та працював оператором у корпункті телеканалу «Інтер».

Без рідної людини залишились сестра та племінниці захисника.

Володимир був дуже позитивною людиною, завжди усміхнений, він ділився цукерками та гарним настроєм з усіма, хто його оточував. Він був справжнім професіоналом, закоханим у свою справу. Робив усе щиро та легко. З ним було цікаво і дітям, і дорослим.

Ольга Ярова. Працювала з Володимиром Чернишовим у центрі естетичного виховання «Натхнення» при кібернетико-технічному коледжі: «Вовчик – це суцільний позитив, професіоналізм, вміння з усіма знайти спільну мову та цукерки… Ми жартували, що йому потрібно мати власну кондитерську фабрику, а він говорив, що у нього цукерок вистачить на всіх. Хоча одного разу при зустрічі мені не вистачило. З ним було комфортно співпрацювати, завжди порадить, як краще стати, згрупуватись для фото, умів «підловити» такі класні кадри, коли ніхто цього не очікував, а потім порадувати фотографією. У мене досі шок, я ще не визнала те, що його немає. Мабуть, ніколи не зможу це усвідомити остаточно».

Олена Франтасова. Працювала з Володею в телекомпанії «ТВ-Центр»: «Володя Чернишов – мій перший оператор, який з першої зйомки навчив мене, як треба робити телебачення. Він не вмів працювати погано, він не вмів відмовити, коли, стомлений після виїздів на зйомки, спокійно пакував камеру і з таким теплим виразом обличчя погоджувався: поїхали!

Він хлопчиськом залишився без мами. Вона тяжко хворіла, і Вова доглядав її, турбувався. Не знаю, коли у Вовки з’явилися цукерки, коли це стало його фішкою. Але пригостити, порадувати завжди було його потребою. Мені взагалі здається, що він жив якось немодно в розумінні більшості людей: вдягався спокійно, ніколи не гнався за посадами, великими грошима. Не судив, не просив, не ображався. Але в роботі був навіть дуже сучасним і відважним.

Нові проєкти. Хто перший у списку на операторське місце? Вова Чернишов. Виїзди у відрядження – Вова Чернишов. Вибори – Вова Чернишов. Зйомки з літака з відкритими дверима – також Вова. Зараз, згадуючи Вову, ясно розумієш, чого нам всім не вистачає. Простої людської щирості. Не щодо когось конкретного, а до світу, в якому живуть люди. Твої люди, з якими ти ділишся містом, днем, роботою, посмішкою, врешті, ділишся з ними цукерками.»

Працівники ЦЕВ «Натхнення» ліцею «Максимум»: «Мозок відмовляється в це вірити. Найдобріша, найвеселіша, найпорядніша людина. Так коротко можна про нього сказати. Він бачив світ через обʼєктив. Намагався це робити креативно, правдиво, легко. Весь відеоархів «Натхнення» – це памʼятник нашому колезі. Він був завжди усміхнений, з цукерками в кишені. А ще він приходив на допомогу всім, хто звертався до нього, завжди був готовий до зйомок, навіть у неробочий час. Він співпрацював з багатьма телеканалами, але завжди вважав наш центр другою домівкою. І навіть після звільнення приходив і знімав наші заходи, навідувався просто так в гості, завжди був з нами на зв’язку. Вовчику! Ти назавжди залишишся в наших серцях!»

Олександр Непомящий. Працювали в легендарному молодіжному клубі «Олімпія»: «Світла пам’ять Володі! Пам’ятаю його як доброзичливу, чуйну людину, творчу особистість, талановитого оператора. Завжди оптиміст. Висловлюю рідним співчуття. Царства небесного йому!»

Олена Бринза. Працювали на телеканалі «Інтер»: «Вову знало ледь не все місто, ще з «Олімпії», певно. Він – оператор на весіллях, дитячих святах, хрестинах. Напевно, найбільше він запам’ятався роздачею цукерок і розповідями про «яке сьогодні свято». Таким він був: великою дитиною у свої 53, який так і не подорослішав.

З Вовою разом пропрацювали в корпункті «Інтер» два з половиною роки. У цей час початок повномасштабної війни, події, які відбувались в регіоні, глядач бачив через операторський погляд Володі. Разом з ним брали участь у створенні двох серій проєкту «Один день». Він дуже тоді старався, назнімав стільки, що ми шуткували: з того можна зробити повний метр. А ще тоді мали говорити лише герої, а Вова постійно не втримувався і починав їх монолог перетворювати на діалог. І ми йому постійно: Вова! А він: ой! Зараз це все згадую з посмішкою і сумом.

Згодом наші професійні шляхи розійшлись через неможливість Володі поєднувати дві роботи. У нього, як і у будь-кого, були свої плани на життя. Сподівався, що ще налагодить своє особисте життя. Однак війна – потворна річ, вона обриває життя за життям. І зупинити цей жах ми не в змозі, тому що з війною на нашу землю прийшла росія, і ми обороняємось, інакше зникнемо як країна, як нація.»

Юрій Ілючек, друг, колега: «Вовка. Володя. Вовчик…. Повірити й усвідомити те, що відбулося, не можу. Я не міг працювати в той день, коли дізнався про цю жахливу для мене особисто новину. Знав цю людину понад 30 років. Останнім часом працював з ним. Невже я більше ніколи не зателефоную йому, не отримаю дзвінка від нього? Невже він ніколи не скаже «прівєтікі», «зі святом», не пригостить цукеркою?

Це була людина неймовірної щирості, завжди позитивного настрою. З ним було надзвичайно приємно і легко працювати. Ми допомагали один одному, ділилися особистим, планували майбутнє. Його головною рисою було допомогти людям, принести радість. Таких дуже мало.»

У червні 2024 року став до лав Збройних Сил України та виступив на захист батьківщини. Служив на посаді старшого стрільця-оператора єгерського відділення.

Старший солдат Володимир Чернишов загинув 04 серпня 2024 року біля населеного пункту Новоселівка Перша Покровського району Донецької області під час виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України.

За даними Інституту масової інформації, Володимир Чернишов став 83 медійником, який загинув в Україні внаслідок повномасштабної російської агресії.

• Адміністрація комунального закладу "Навчально-виховне об'єднання №32 "Спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, позашкільний центр "Школа мистецтв" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області".