Олександр Константинов

Константинов Олександр Миколайович народився в робітничій родині 25 серпня 1981 року в Кіровограді (Кропивницькому). Після закінчення школи №19 (нині гімназія «Ерудит») пішов навчатися в ПТУ №2, яке закінчив з відзнакою. Це допомогло йому вступити до Кіровоградського національного технічного університету на спеціальність «Автомобілі і автомобільне господарство», який він закінчив з «червоним» дипломом у 2004 році.

Пристрастю Олександра було вивчення іноземних мов (він вільно володів англійською та німецькою мовами) та компʼютерна техніка, якою володів на професійному рівні — збирав вдома компʼютери, ремонтував їх і таким чином поповнював сімейний бюджет. Вдома обладнав кухню найсучаснішою технікою. Міг одночасно робити кілька справ, наприклад, розмовляти та набирати текст. Доглядав за акваріумом на 220 літрів — це захоплення у нього було поставлене на дуже високий рівень. Був добре розвинений фізично — в школі займався кількома видами спорту, але зупинив вибір на плаванні. З татом змалку багато часу проводив у гаражі, любив ремонтувати автомобілі.

«Сашко був не просто другом — він був братом. Його сміливість, доброта і почуття справедливості завжди надихали. Він пішов захищати нас усіх, і ми будемо пам’ятати його завжди».

Батьки згадують його як відповідального і серйозного хлопчика. Якось він покинув «розташування» дитсадка і пішов додому, здійнявши неабиякий переполох, але зрозумів, що вчинив неправильно.

У 2020 році Олександр вступив на військову службу у в/ч А4472. Служив кулеметником 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка, безпосередньо брав участь в АТО/ ООС. 

В характеристиках про Олександра Константинова командування відзначало досконале володіння персональною зброєю, врівноваженість, чесність і простоту в спілкуванні, особисту мужність, дотримання правил збереження військової таємниці. Для кулеметника така характеристика дивна, але старший солдат допомагав командирам, працюючи з власним ноутбуком. Очевидно, через це він майже не ділився з рідними інформацією про війну.

Старший солдат Олександр Константинов загинув 3 червня 2022 року поблизу населених пунктів Тошківки й Устинівки Луганської області. Як розповідали побратими, позиція кілька разів переходила з рук в руки, а потім орки накрили її шквальним вогнем з усіх видів озброєнь, рознісши все навколо дощенту. Останки загиблих українських воїнів змогли забрати лише через 1,5 року. Поховали Героя 3 листопада 2023 року на Алеї памʼяті Захисників та Захисниць України Далекосхідного кладовища.

• Адміністрація Комунального закладу "Гімназія "Ерудит" Кропивницької міської ради".