Микола Бондаренко

Микола Бондаренко народився 21 травня 1982 року у Кропивницькому. У рідному місті минули його дитинство і юність — саме тут формувався його характер, зміцнювалися життєві принципи, загартовувалася відповідальність за власні рішення та вчинки.

Після здобуття освіти Микола працював на різних підприємствах міста. Тривалий час обіймав посаду бригадира робочої групи в асоціації «КІРОВОГРАДОБЛАГРОШЛЯХБУД». Колеги знали його як надійного фахівця, людину слова, сумлінного та порядного працівника, який не уникав труднощів і завжди доводив розпочате до кінця.

Найвищою цінністю для Миколи завжди була родина. Для близьких він був надійною опорою, турботливим чоловіком і батьком. Мріяв бачити, як ростуть його діти, як вони навчаються, знаходять свій шлях у житті та здійснюють власні мрії у мирній і вільній Україні.

У Миколи Бондаренка залишилися дружина, двоє синів — 20 і 8 років, а також рідні й близькі люди, для яких він назавжди залишиться прикладом мужності, людяності й безмежної любові.

Миколу пам’ятають як добру й щиру людину, вірного товариша та побратима. Спокійний за вдачею, стриманий і уважний, він умів слухати, підтримати словом і бути поруч у найскладнішу мить. Його поважали за внутрішню силу, гідність і готовність прийти на допомогу.

У серпні 2024 року Микола Бондаренко приєднався до лав Збройних Сил України. Після проходження військової підготовки став на захист Батьківщини у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Служив стрільцем-снайпером десантно-штурмового батальйону.

Виконував бойові завдання на донецькому напрямку, пройшов важкі й виснажливі бої, зокрема під Катеринівкою Покровського району. Мав статус учасника бойових дій.

27 листопада 2024 року солдат Микола Бондаренко прийняв свій останній бій у районі села Єлизаветівка Покровського району Донецької області. Під час виконання бойового завдання він потрапив під артилерійський обстріл, безпосередньо на позиції надаючи допомогу одразу двом своїм побратимам. 

Протягом року захисник вважався зниклим безвісти. Рідні не припиняли пошуків — писали, зверталися, їздили, жили надією. Лише у грудні 2025 року ДНК-експертиза підтвердила загибель воїна. Йому було 42 роки.

За проявлену відвагу та самопожертву військовою частиною Миколу Бондаренка буде представлено до державної нагороди — ордена «За мужність».

• zvezdabonda@gmail.com