Антон Михайлович Мельник народився 13 серпня 1987 року в місті Кропивницькому. Навчався у загальноосвітній школі № 8 (нині «Ліцей природничих наук»). З дитинства його вирізняли сильний характер і прагнення до саморозвитку.
Після закінчення школи здобув освіту у Кропивницькому будівельному фаховому коледжі, отримавши кваліфікацію техніка теплового господарства.
У мирному житті тривалий час працював оператором на Придніпровському олійноекстракційному заводі, де зарекомендував себе як відповідальний, сумлінний і надійний працівник.
У Антона залишилися дружина, син Артем (13 років) та мати. Родина була для нього опорою і найбільшою цінністю.
Антон був життєрадісною, енергійною та позитивною людиною. З дитинства був активним і цілеспрямованим, захоплювався спортом, зокрема східними єдиноборствами та футболом.
Також захисник захоплювався риболовлею, цінував спілкування з друзями, яких мав багато, і щиро любив життя.
У пам’яті рідних, друзів і побратимів Антон назавжди залишиться світлою і щирою людиною. Його згадують як вірного друга, надійного побратима, люблячого чоловіка і батька, турботливого сина.
Він умів підтримати, розділити радість і допомогти у складну хвилину. Його життєрадісність, відкритість і доброзичливість залишили глибокий слід у серцях усіх, хто його знав.
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну Антон Мельник у травні 2022 року добровільно став на захист Батьківщини.
Проходив службу у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади. З 2025 року продовжив службу у 1-му окремому штурмовому полку Збройних Сил України, відомому як підрозділ «Вовки Да Вінчі», де обіймав посаду водія кулеметного взводу роти вогневої підтримки 3-го штурмового батальйону.
За час служби брав участь у бойових діях на Донецькому, Миколаївському та Запорізькому напрямках, гідно виконуючи свій військовий обов’язок.
Солдат Антон Мельник із позивним «Тоха» загинув 13 січня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Тернувате Запорізької області.
Антон Мельник мав статус ветерана війни — учасника бойових дій. Неодноразово відзначався командуванням за сумлінне виконання службових обов’язків, мужність і відданість військовій присязі.
Вічна пам'ять та слава Герою!
Він був людиною, яка щиро любила життя — родину, друзів, прості радощі буднів. Але коли настав час захищати свою країну, без вагань обрав шлях воїна.
Антон не шукав легких доріг — він обрав правильну. І до кінця залишився вірним цьому вибору, своїм побратимам і Україні.
Його життя обірвалося на війні, але пам’ять про нього живе у серцях тих, хто його любив і знав. У кожному спогаді, у кожному слові вдячності — він поруч.
Вічна пам’ять і шана Герою.
Дружина Мельник Інна Володимирівна.