Дмитро Шилов

Шилов Дмитро Олександрович народився 10 березня 1990 року у місті Кропивницький (тоді — Кіровоград). Навчався в Кіровоградській школі № 31 (нині гімназія «Інтелект»). Після завершення навчання вступив до Київського національного університету культури та мистецтв, де навчався у 2007–2011 роках.

З дитинства Дмитро був всебічно розвиненою, цілеспрямованою та глибокою особистістю. Він рано опанував гру на гітарі, і музика стала для нього особливим способом самовираження та спілкування зі світом. Його мелодії дарували рідним і друзям тепло, підтримку та душевний спокій, залишаючись у пам’яті кожного, хто їх чув.

Після завершення університету Дмитро розпочав трудовий шлях у міжнародній компанії з продажу автозапчастин, де зарекомендував себе як відповідальний, уважний і комунікабельний працівник. Із 2019 року працював у компанії «АПС-Кіровоград», де його цінували за професіоналізм, сумлінність і вміння працювати з людьми.

Для рідних Дмитро був люблячим сином, братом і вірним другом. Він залишив по собі світлу пам’ять людини, яка завжди була опорою для близьких, дарувала підтримку, тепло і впевненість.

Особливе місце в житті Дмитра займали музика та спорт.

Він щиро любив музику, майстерно грав на гітарі, вкладаючи в кожну мелодію частинку своєї душі. Для близьких його музика була джерелом радості, надії та внутрішнього спокою.

Також Дмитро захоплювався східними єдиноборствами — кунг-фу та цигуном. Для нього це було не просто хобі, а шлях самовдосконалення, дисципліни та духовної гармонії. Завдяки наполегливості й відданості справі він став багаторазовим чемпіоном України, був відзначений численними нагородами, заохоченнями та подяками.

Друзі згадують Дмитра як людину внутрішньої сили, врівноваженості та доброти. Поруч із ним завжди відчувалися впевненість і спокій.

Побратими цінували його за надійність, витримку та готовність прийти на допомогу в найнебезпечніші миті. Він неодноразово рятував життя товаришів, проявляючи самопожертву, мужність і справжнє братерство.

Із початком повномасштабного вторгнення російських військ в Україну 24 лютого 2022 року Дмитро Шилов добровільно став до лав Збройних сил України.

Пройшов військовий вишкіл на Львівщині, після чого виконував бойові завдання на території Чернігівської області. Згодом був переведений до 425-го окремого штурмового батальйону «Скеля» Сухопутних військ України, де обіймав посаду стрільця-санітара штурмового відділення.

На покровському напрямку Дмитро проявив виняткову мужність і професіоналізм. У квітні 2024 року поблизу Красногорівки він зірвав спробу ворожого наступу, знищив двох окупантів, забезпечив закріплення бойової групи та евакуював пораненого побратима. Згодом допоміг вивести з-під вогню ще одну групу військовослужбовців.

Неодноразово зазнавав поранень, але щоразу повертався до строю, залишаючись поруч із тими, хто боронив Україну.

Свій останній бій солдат Дмитро Шилов прийняв 23 травня 2024 року поблизу Красногорівки Покровського району Донецької області. Він зірвав спробу ворожого наступу та знищив 2-х окупантів. Забезпечив закріплення бойової групи та евакуював пораненого. Згодом допоміг евакуювати ще групу побратимів. Дмитро Шилов загинув, коли висунувся вперед, щоб прикрити відступ побратимів, до останнього залишаючись вірним військовому обов’язку.

Йому було 34 роки.

• Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (5 грудня 2025 року, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.

• Медаль «За військову службу Україні» (24 березня 2025 року, посмертно) — за особисту мужність, самовідданість і бездоганне служіння Українському народові.

• Сайт Кропивницької міської ради.

• Вікіпедія. Вільна енциклопедія.

• Енциклопедія Сучасної України.