1974-2023 рр.
Соляник Олександр Федорович народився 2 березня 1974 року в Кропивницькому. Закінчив школу №15 (нині Лелеківська гімназія). Навчався там з 1981 по 1992 роки.
Останніми роками Олександр працював на заводі водієм, будівельником. З перших днів повномасштабної війни він записався добровольцем, пішов у лави Збройних сил України.
У Олексаднра із рідних залишився тільки брат Олексій, який зараз воює.
«Брат був просто хорошою людиною, чудовим другом. Його знала вся Стара Балашівка. 26 лютого 2022 року ми разом були у військкоматі. Через п’ять днів вже на позиціях. Служили в одній частині, у одному батальйоні тільки в різних ротах. Окрім мене у нього не було рідні. Тепер він на небі, а я воюватиму далі», - тамує біль брат Олександра Соляника Олексій.
З перших днів повномасштабної війни Олександр записався добровольцем, пішов у лави Збройних сил України.
Олександр Соляник на фронті був стрільцем-санітаром механізованого відділення. Загинув 10 травня в Донецькій області. 19 травня, у Кропивницькому на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища відбулося прощання з героєм.
Вічна пам'ять Герою!
На третій день війни на фронт пішли брати:
Служили у одному батальйоні.
Були удвох вони плече-в-плече завжди:
У наступі, у штурмі, в обороні…
На жаль, один із них загинув у бою:
Віддав життя за нашу Перемогу.
На Небі він тепер, а брат його – в строю:
Продовжує за двох одну дорогу…
Як прикро, що війна найкращих не щадить;
Яке сумне з героями прощання…
Але майбуть – ясна: гряде славетна мить:
Війни цієї ждана мить остання…
Згадаємо усіх, хто у боях поліг:
Увічнимо їх в бронзі і граніті!
Їм завдяки народ і вистояти зміг,
Й продовжити життя на білім світі…
І серед тих бійців, що за Свободу йшли –
Простих, звичайних зовсім вже немає…
Своїх захисників – і доньок, і синів –
Вітчизна поіменно пам’ятає!
Адміністрація Лелеківської гімназії.