Сергій Михайленко

Сергій Юрійович Михайленко народився 21 травня 1980 року в місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області. Згодом родина переїхала до Кропивницького.

З 1987 по 1995 рік навчався у школі №26 (нині — ліцей «Нова українська школа»). У 1999 році закінчив Кіровоградський машинобудівний технікум, здобувши кваліфікацію техніка-механіка. У 2015 році завершив навчання у Кіровоградському національному технічному університеті за спеціальністю «Обладнання та технології ливарного виробництва».

23 роки працював на заводі «Гідросила» у ливарному цеху. Був майстром своєї справи, відповідальним і сумлінним працівником, за що користувався глибокою повагою серед колег.

У 2006 році Сергій створив міцну й люблячу родину. Разом із дружиною виховали двох синів — Андрія та Дмитра, які були його гордістю.

У сім’ї Сергія Михайленка панували злагода, взаємоповага й тепло. Родина мала особливу традицію — «колективні обіймашки», коли всі четверо міцно обіймалися, підтримуючи одне одного. Усі труднощі вирішували діалогом і знаходили компроміси.

У Сергія залишилися дружина, два сини, батьки, сестра, численні родичі та друзі.

Сергій дуже любив музику — навушники та mp3-плеєр завжди були поруч із ним. Захоплювався комп’ютером та відеоіграми. Полюбляв разом із сім’єю переглядати фільми й мультфільми, цінуючи час, проведений із найріднішими.

Мав «золоті руки» — умів полагодити майже все, і передавав ці вміння синам.

Сергій був доброю, спокійною і врівноваженою людиною. На його обличчі завжди сяяла посмішка. Він був небагатослівним, адже вважав, що про людину говорять її вчинки, а не слова. Мав золоті руки, міг полагодити майже все. Вчив цього і синів.

Завжди готовий прийти на допомогу, надійний, чесний і щирий — таким його пам’ятають рідні, друзі й колеги.

Юрій Бабіч розповідає знав Сергія з юності – був його викладачем. Далі разом працювали – понад 10 років. Каже, той був прискіпливий до деталей і докладав максимальних зусиль, якщо щось не виходило. Усі справи доводив до кінця. 

"Познайомилися з Сергієм в автобусі, дорогою до навчального центру, – розповідає побратим «Сивий». Він був подільчивим, давав мудрі поради, був готовий підтримати в будь-якій ситуації. Думав не лише про себе, а й про оточуючих".

У мирний час Сергій не проходив строкову службу, оскільки був непридатним. Проте з початком повномасштабної війни неодноразово звертався до військкомату, прагнучи стати на захист країни. Спершу його не брали, згодом мав бронювання від заводу. Коли бронювання завершилося, знову пішов до військкомату.

У квітні 2023 року був мобілізований. Служив навідником механізованого відділення 56-ї бригади 21-го батальйону (в/ч А2962). Мав позивний "Міха".

4 липня 2023 року загинув унаслідок прямого влучання танкового снаряда в окоп поблизу населеного пункту Оріхово-Василівка Бахмутського району Донецької області.

Похований на Алеї почесних поховань Далекосхідного кладовища.

Сергій Михайленко посмертно нагороджений бригадною відзнакою «Хрест Героя».

• Адміністрація КЗ «Ліцей «Нова українська школа» Кропивницької міської ради».

• Михайленко Наталія Володимирівна, дружина загиблого Героя.