Сергій Вікторович Бондарь народився 23 березня 1979 року та жив у місті Кропивницький. Навчався у школі №31 (нині гімназія «Інтелект»), де вперше проявив свою допитливість, наполегливість і щире прагнення до знань. У 1996 році вступив до Харківського інституту Військово-повітряних сил імені Івана Кожедуба (ХІВПС), який закінчив у 2000 році. Саме там здійснилася його дитяча мрія — Сергій опанував професію військового льотчика та виконав свої перші польоти на літаку Л-39 та зрештою.
Після завершення служби він вийшов на пенсію, але залишився вірним авіації. Працював у КЛАНАУ, передаючи поколінню майбутніх авіаторів, що підростає, свої знання та досвід.
У 2023 році, коли країна знову потребувала своїх захисників, Сергій без вагань повернувся до строю. Він продовжив літати на Л-39 та МіГ-29, беручи участь у виконанні бойових завдань та обороні українського неба. Його служба була відзначена високою відповідальністю, професіоналізмом і готовністю приймати будь-який виклик.
У серці Сергія завжди була його родина — дружина, син, донька та батьки. Вони були його надійним тилом, підтримкою і найбільшою цінністю. Саме заради їхнього спокою, заради майбутнього дітей та рідної країни він знову став до зброї.
У мирному житті Сергій цінував прості, але справжні речі. Він захоплювався бджільництвом, знаходячи в ньому спокій і гармонію, та любив риболовлю — час, коли можна було побути на природі, чути тишу й набиратися сили.
Для друзів Сергій Бондарь був людиною слова і честі. Його поважали за доброзичливість, врівноваженість, щирість та вміння підтримати у важку хвилину. У колективі його цінували як професіонала та наставника, який не відмовляв у допомозі й завжди знаходив мудру пораду. Побратими згадують його як мужнього, відповідального та надійного товариша, на якого можна було покластися і в небі, і на землі.
На початку повномасштабного вторгнення, Сергій Бондарь без вагань повернувся у стрій. Залишивши спокійний ритм життя, став інструктором у підрозділах територіальної оборони, передаючи свій неоціненний бойовий досвід молодим захисникам. Водночас він викладав у Українській державній льотній академії Національного авіаційного університету курс з використання безпілотних літальних апаратів, навчаючи нове покоління авіаторів сучасним технологіям війни. Для курсантів він був не лише викладачем, а й наставником, прикладом мужності, мудрості та любові до своєї країни.
У 2023 році Сергій Бондарь повернувся у рідну 40-у бригаду тактичної авіації «Привиди Києва». Став майором, обіймав посаду начальника штабу — першого заступника командира 2-ї авіаційної ескадрильї, льотчиком 3-го класу. Літав на Л-39 та МіГ-29, виконуючи бойові завдання різної складності. Його професіоналізм був безсумнівним, а відданість справі — незмінною.
Саме на винищувачах МіГ-29 майор Сергій Бондарь щодня виконував важливу бойову роботу – боронив українське небо від ворога. Він успішно знищував ворожі повітряні цілі, відбивав ракетні та дронові атаки у складі системи протиповітряної оборони, завдавав ракетно-бомбових ударів по позиціях окупантів, їхніх штабах і скупченню техніки на різних напрямках фронту.
Бойовий льотчик завжди прагнув вдосконалення – опановував сучасні зразки західного озброєння та новітні технології, залишаючись вірним своїй мрії – служити авіації та наближати Перемогу України.
23 серпня 2025 року, поблизу аеродрому в місті Черкаси, Сергій Вікторович загинув під час виконання бойового завдання. Його життя обірвалося в небі, яке він любив понад усе, — у небі, що стало для нього і службою, і домом.
Орден Богдана Хмельницького III ступеня.
Відзнака Президента України «За оборону України».
Відзнака Міністерства оборони України — медаль «Захиснику України».
Нагрудний знак «Ветеран війни — учасник бойових дій».
Численні відзнаки Міністерства оборони та інші державні і відомчі нагороди.
мав статус Ветерана війни учасника бойових дій.
Вічна пам'ять і слава Герою!
Сергій Бондарь прожив життя, сповнене честі, мужності та відданості небові й Батьківщині. Він стояв на захисті України до останнього подиху, залишившись вірним присязі й своєму покликанню. Його шлях — це приклад сили духу, любові до рідних і незламної віри в свободу. Пам’ять про нього назавжди житиме в серцях родини, побратимів і всіх, хто шанує подвиг українських воїнів.
Дружина Бондарь Галина Миколаївна