1980 – 2015 рр.
Біографія
Микола Володимирович Нароженко народився 14 березня 1980 року в багатодітній сім'ї, в селі Велика Виска, Маловисківського району, Кіровоградської області. Навчався у Великовисківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Після школи продовжив навчання в Кіровоградському професійно-технічному училищі №2, де здобув професію кухаря. Строкову службу проходив командиром гармати в Національній гвардії військової частини міста Чугуєва, що на Харківщині.
Родина
Залишились батьки, дружина та син.
Захоплення
Микола захоплювався кухарством.
Відгуки друзів
Для рідних і друзів Микола залишився у пам'яті добрим та веселим, надійним товаришем. Він дуже любив свого сина, дружину та батьків.
Військовий шлях
В серпні 2014 року старшина Микола Нароженко добровільно мобілізувався до Збройних Сил України. Воював у 41-му розвід дивізіоні 55-ї артилерійської бригади, сформованої в Запоріжжі, на посаді командира відділення метеорологічної батареї дивізіону артилерійської розвідки. Пройшов бої біля селищ Тоненьке, Ласточкіне, Опитне. Воював неподалік Донецького аеропорту – захищав стратегічний об'єкт – Авдіївський коксохімічний завод. Бій біля Авдіївки став трагічним у долі Миколи Володимировича та багатьох його побратимів.У тій запеклій боротьбі за коксохімічний завод, коли гинули на очах товариші, Микола стиснувши зуби, тримаючи в руках зброю, витягував їх з поля бою, надавав допомогу. Вибухи, ядучий дим розбитого коксохіму – і Микола знову у самому горнилі пекла. 13 квітня 2015 року у Дніпропетровському госпіталі імені Мечнікова, після тяжкого захворювання легенів (двобічна тотальна пневмонія), внаслідок шкідливих викидів розбитого терористами коксохімічного заводу перестало битися його серце. Похований Микола Володимирович у Великій Висці на сільському кладовищі, неподалік батьківського дому.
Нагороди
У Великовисківській школі відкрили меморіальну дошку на честь Миколи Нароженка. Нагороджений відзнакою «За мужність і відвагу».
Вічна пам'ять Герою!
Ти мав, корисний людям, мирний фах,
А в армії ти став артилеристом.
Як почалась війна – ти на фронтах –
Всіх дивував і мужністю, і хистом.
Бо командиром ти звитяжним був
У доблеснім своїм дивізіоні.
В атаки йшов – назад не повернув,
Не бувши стрічним кулям у поклоні,
Ти воював під обстрілів виття,
Йдучи сміливо крізь вогонь і воду.
Та жаль, що в тебе відібрав життя
Ядучий дим розбитого заводу…
В шпиталі ти армійському помер:
Хоробре серце битись перестало…
Та ти у нашій Пам’яті тепер,
І, хоч велике горе нас спіткало,
Але, йдучи у мирне майбуття –
Ми будемо Героя шанувати!
І мають, на взірці твого життя,
Новітні покоління виростати!
Ольга (pitanie.kd3@gmail.com)