Блощинський Станіслав Олександрович народився 28 вересня 2002 року. Він жив у селі Катеринівка Кропивницького району. Після шостого класу навчався у кропивницькому ліцеї "Сокіл" – із посиленою військово-фізичною підготовкою. Закінчив Знам’янський професійний ліцей.
У Станіслава залишилися батьки та дівчина.
"Був старостою класу. Надійний, добрий, чесний. Знаєте, є діти, у яких відразу видно стрижень. От у нього був стрижень, була своя думка, свої прагнення" розповіла про Станіслава його вчителька Зіна Сайченко.
"До нас в ліцей “Сокіл” він прийшов у шостий кадетський клас. Був звичайним хлопцем, позитивним, веселим. Його у навчанні дуже підтримувала родина. В майбутньому бачив себе військовим, цілеспрямовано йшов до цього. Те, що обірвалося таке молоде життя, стало для нас усіх величезним ударом", - розповів вчитель Станіслава Євгеній Горенко.
"Хочу, щоб люди знали героїв в очі. Йому було всього 20 рочків, але він добровільно пішов захищати нашу Державу, кажучи такі слова "хто, якщо не ми, я там, де маю бути". Він стояв за нас до останнього подиху. Це найсвітліша людина в моєму житті. Він завжди посміхався, був справжнім чоловіком. Він навіки буде в моєму серці…" – розповіла кохана дівчина захисника Уляна.
"Немає таких слів, щоб описати сум та біль від трагедії, коли гине молодий, гарний хлопець, у якого попереду усе життя. Катеринівська сільська рада висловлює глибокі співчуття родині, близьким та дівчині загиблого Героя! Вічна і світла пам'ять Герою, дякуємо за подвиг!" – зазначили у Катеринівській громаді.
Восени 2021 року хлопець пішов на службу у 9-й полк оперативного призначення імені Героя України лейтенанта Богдана Завади Національної гвардії України.
Під час повномасштабної війни Станіслав разом із побратимами захищав Батьківщину на фронті.
20-річний військовослужбовець, стрілець Національної гвардії України, солдат Станіслав Блощинський (позивний Крот), загинув 6 листопада поблизу Мелітополя Запорізької області. Захисник отримав осколкові поранення внаслідок ворожого обстрілу. У вересні йому виповнилося 20 років.
11 листопада, у Кропивницькому на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища відбулося прощання з Героєм, який віддав за Україну найдорожче — свої життя.
Вічна пам'ять Герою!
Загинув ти, та пам’ятають люди
Твої відверто сказані слова:
«Хто, як не ми? Я там, де маю бути!..»
Поліг ти у бою, але жива
Про тебе згадка. Хоч, на жаль, так мало
Тобі шляхів судилося пройти…
Неправда, що тепер тебе не стало –
Тебе у себе Небо увібрало:
Тепер нам вічно зіркою світи…
Кадетський клас, погони нацгвардійця,
А потім – фронтовий кривавий піт –
Отак ішло мужніння у армійця,
Яким зробився ти у двадцять літ…
Хороший хлопець: славний, перспективний.
Але війна, у лютості, сліпа…
Тепер – жалоба, смуток, плач надривний,
В якім блищить сльозина не скупа…
Загинув ти в пекельнім листопаді,
На клаптику козацької землі…
Тепер, заупокійно, на свічаді
Скорботна свічка блимає в імлі…
Солдате мужній, юний Святославе, –
Вже помста контрнаступу гримить!
І Перемоги сонечко ласкаве –
Твій Подвиг назавжди озолотить!
Адміністрація комунального закладу Ліцей "Сокіл".