Біографія
Антонов Сергій Вікторович народився 4 липня 1981 року в місті Кропивницькому. Корінний кропивничанин, закінчив школу №23 на Балашівці. Працював на залізниці 21 рік монтером колії. Гарний сім’янин, чудовий батько.
24 лютого 2022 року, коли розгорнулася повномасштабна війна в Україні, Сергій пішов на фронт добровольцем.
Родина
У Сергія Антонова лишились дружина, син і 91-річна бабуся.
Відгуки друзів
"На війну Сергій пішов добровольцем, хлопець був на сто балів, такого більше не найдеш. Чудова людина, надійний друг", - розповідають про загиблого Героя друзі та однокласники.
"Щирий, добрий, дуже гостинний, завжди приходив на допомогу. Любив всіх нас, свою родину. Був мені двоюрідним братом, але насправді — ріднім. Невимовно важко втрачати таку людину, він нам дуже потрібен", - ледь стримуючи сльози ділиться болем кропивничанка Аліна Скрипніченко.
"Сергій був виваженим, спокійним і відповідальним під час навчання у школі", розповіла його класна керівниця Світлана Литвин. "Я нещодавно зустріла Сергія. Ми дуже тепло з ним поспілкувались, сказав, що їде під Бахмут, попросила, щоб беріг себе. Він був дуже добрим, позитивним і зажди усім приходив на допомогу. Його всі дуже любили й поважали. Це був справжній друг. Я пишаюсь тим, що вклала частинку своєї душі та серця до виховання таких хлопців, які боронять нас зараз".
Колега Анатолій Биков розказав про Сергія: "За цей час він проявив себе як професіонал, добрий товариш, який завжди відповідально ставився до ввіреної йому роботи. Після мобілізації приїжджав у нетривалі відпустки, заходив на підприємство, спілкувався з нами, казав, що все добре, ми переможемо".
Військовий шлях
24 лютого 2022 року, коли розгорнулася повномасштабна війна в Україні, Сергій пішов на війну добровольцем. Командир міномета, 41-річний молодший сержант Сергій Антонов загинув 24 грудня неподалік села Площанка Луганської області. Попрощалися з Сергієм Антоновим 30 грудня, на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища.
Вічна пам'ять Герою!
Ти йшов назустріч Сонцю… Тільки ні:
Не милувавсь ти сонечком на Сході,
Бо там ти опинився на війні,
У бойовому визвольнім поході…
Були у тебе прагнення прямі,
Мов колії залізної дороги:
Щоб ми не опинилися в ярмі,
А вибороли Свято Перемоги!
Ти йшов назустріч Сонцю… Тільки там –
Покрився ранок чорними димами.
Тому ти йшов по спаленим степам,
Під небом, що здригалося громами…
Ти – славний батько, гарний сім’янин,
Надійний друг, майстерний роботяга –
Вогонь пройти і стужу хуртовин –
Тобі допомогла твоя звитяга…
Боєць повномасштабної війни,
З погонами молодшого сержанта,
Мов камінь непорушної стіни…
Скоріш Героя душу пригорни
До себе, Богородиця-Оранта!..
А люди пам’ятатимуть усіх,
У кого велич Подвигу нетлінна.
І перед тими, хто за нас поліг –
Нам треба вдячно стати на коліна…