Сергій Гриценко

Сергій Володимирович Гриценко народився 6 лютого1987 року в Запоріжжі, де навчалися його батьки, вихідці з Глодос тодішнього Новоукраїнського району. 1989 року вони перебралися в Олександрію, куди отримала направлення Тетяна, мати Сергія, випускниця Запорізького медичного інституту. Сергійко був слухняною дитиною, добре вчився в школі, а найбільше тягнувся до хімії й біології. 

Сергій Гриценко з дитинства мріяв стати лікарем і здійснив свою мрію.

Закінчив Запорізький медичний університет та інтернатуру Дніпропетровської медичної академії. Йому дуже подобалося бути лікарем, працювати в лікарні почав іще будучи студентом. 

Зі своєю майбутньою дружиною Анною познайомився у Глодосах, коли приїзжав до бабусі. Йому було 18, їй 15 років.

Закінчивши університет, Сергій отримав направлення в Олександрію, де в поліклініці чекала посада педіатра-ортопеда. Згодом в Олександрію перебралася Анна, яка здобула фах провізора. Вже законні чоловік і дружина, мешкали в одній квартирі з батьками Сергія.

Сергій Гриценко дуже любив дітей. Особливо щасливим він був на роботі по четвергам, коли приносили діток віком до року.

Гриценкам хотілося окремого житла. Тому Сергій вирішив спробувати себе в сфері розповсюдження ліків. Пропрацювавши обов’язкових три роки в олександрійській поліклініці, вирушив у Кіровоград (нині Кропивницький) влаштовуватися в представництво фармацевтичної компанії «Берлін-Хемі».

Роботу в «Берлін-Хемі» Сергій виконував добросовісно. Допомагала комунікабельність, а також статус лікаря. Керівники лікарень сприймали його як колегу, а не комівояжера. Та й компанію він представляв знану, за продукцію якої не соромно. Дружина Сергія працювала в аптеці. Завдяки спільній праці подружжя купили квартиру в Кіровограді, зробили в ній ремонт, поміняли машину. 

Пропрацювавши три роки в «Берлін-Хемі», Сергій вирішив залишити цю високооплачувану роботу і влаштуватися лікарем в ортопедо-травматологічному відділенні обласної дитячої лікарні. На цій роботі він почувався щасливим. 

27 липня 2021 року у Гриценків народилася двійня – хлопчик і дівчинка. Назвали дітей Макаром і Алісою. Сергій дуже любив своїх дітей, він для них – і тато, і мама. Мив, переодягав, вони на ньому й спали і вночі підіймався, коли малі плакали.

Макарові й Алісі виповнилося півтора року, коли їхнього батька призвали до війська. 

У Сергія залишилися батьки, молодший брат, дружина Анна і двоє дітей-близнят – Макар та Аліса. 

Сергій із задоволенням їздив рибалити на Дніпро. Навіть човна купив. Захоплювався й футболом. Ходив на матчі й сам грав з друзями. Читав книжки, здебільшого фентезі. Захоплювався Толкіном. Любив хімію та біологію. 

«Сергій Гриценко загинув на фронті – це ціна незалежності та свободи нашої нації. Контрнаступ, який дається з болем та сльозами! Хай буде проклята Москва, хай будуть прокляті росіяни на тисячі років! Героєм Сергія запам‘ятають його діти… У липні їм буде тільки два рочки…» – сказала однокласниця загиблого – Вікторія Письменна.

У січні 2023 року Сергій Гриценко, лікар обласної дитячої лікарні, пішов у військо. 

Сергій раніше ніколи не цікавився ні армією, ні зброєю. Але коли призвали, йому це стало цікавим. І коли отримав звання лейтенанта, був щасливим. 

Сергій Гриценко побував на підготовці в Польщі, а потім воював на Донеччині. Як лікар він брав участь в евакуації поранених і вбитих з місць боїв. Останніх кілька місяців служив лікарем у 37-й окремій бригаді морської піхоти.

Загинув Сергій 13 червня у районі Великої Новосілки Волноваського району Донецької області. Церемонія прощання пройшла 17 червня 2023 року на Алеї почесних поховань на Далекосхідному кладовищі.

• Сайт Кропивницької міської ради. 

• Інтернет-портал "Суспільне. Новини." 

• Інтернет-видання "Україна-Центр".