Михайло Береза

Береза Михайло Михайлович народився 28 січня 1968 року в м. Кіровограді (нині Кропивницький), навчався у ЗОШ №25 (ліцей «Європейська освіта») до 7 класу, потім в школі №15 (Лелеківська гімназія). У 2008 році закінчив Центральноукраїнський національний технічний університет і здобув вищу освіту за спеціальністю «Облік та аудит». Одружився, був чудовим та турботливим чоловіком, сином та батьком.

З 2017 року працював в ТДВ «М'ясокомбінат «Ятрань». В грудні 2021 року поїхав до Польщі на заробітки. Та не міг спокійно дивитися, що відбувається у рідній країні. Повернувся у листопаді 2022 року. Знову працював ТДВ «М'ясокомбінат «Ятрань» (отримав на заводі «бронь» та від неї відмовився), був мобілізований у червні 2023 року.

У Михайла залишилися дружина, двоє синів, старенькі батько та мати.

Михайло любив життя, риболовлю та подорожі.

«Взагалі, Михайло був рішучий, хоробрий, добросовісний, справедливий, людяний, веселий, товариський, чуйний. Завжди приходив на допомогу», - кажуть про Героя його друзі та знайомі.

Михайло Береза був мобілізований у червні 2023 року, служив у в/ч 4010, солдат, стрілець.

У серпні 2023 районі Кліщіївки Донецької області отримав тяжке поранення голови.

«Наша група 26 серпня 2023 року у складі 8 чоловік, зібравшись в повній боєготовності, поїхали на позиції, де треба було змінювати хлопців. Нас спочатку вивезли БТРом, потім ішли пішки. Дійшли до околиць с. Кліщіївки, зайняли позиції. Сильні обстріли градами, кулеметами. Все це страшно! Коли падають снаряди й колихається земля, і тебе підкидає, то ти згадуєш усі молитви, які не знав. А потім з кукурудзи вдалині почали іти вони.... військові рф, обстріл то з нашої сторони, то з їхньої... затихло все... не ідуть. А потім дрон.... якого почав збивати та збив, та він ніс протитанкову міну, яка розірвалася над головою. Так отримав уламково-мінне поранення. Добре, що побратими побачили та вчасно доставили мед. групі».

Лікарям вдалося врятувати життя, хоч і частину черепної кістки довелося вилучити.

Навіть отримавши тяжке поранення, Михайло не жалкував, що повернувся в Україну, (хоча міг залишитися за кордоном), що отримав повістку, що записався у штурмовики, що ризикував своїм життям, що отримав поранення. Бо він знав, чого туди ішов. Захищати в першу чергу сім'ю, родину, рідне місто, країну. "І якби у мене був шанс щось змінити, я б зробив все так само".

Після довготривалого лікування, проходив реабілітацію. Та все ж поранення було несумісне з життям. Помер Михайло в лікарні "АЦИНУС" в м. Кропивницький, 28 грудня 2023 року. Похований на Лелеківському кладовищі

• Адміністрація ліцею "Європейська освіта" Кропивницької міської ради".