Сергій Сєнчєв

Сєнчєв Сергій Олексійович народився 8 липня 1973 року в м. Донецьк, у родині військовослужбовця (батько, Олексій Олексійович, закінчив військову службу у званні майора).

1990 року він закінчив Свердловське суворовське училище та вступив до Донецького вищого військово-політичного училища інженерних військ та військ зв’язку, випускником якого був і його батько. У 1994 році — з відзнакою закінчив навчання, під час якого проходив військове стажування у 9-й окремій бригаді спеціального призначення, дислокованій у місті Кіровограді (нині – Кропивницький), саме у цьому з’єднанні після випуску він обійняв посаду заступника командира роти з виховної роботи.

2012 року Сергій Сєнчєв призначений заступником командира 3-го окремого полку спеціального призначення ЗСУ по роботі з особовим складом.

Пізніше, Сергій Олексійович закінчив Одеський національний університет ім. І. Мечнікова (за спеціальністю «Психологія»).

Він не вживав алкоголь і не палив, постійно займався спортом та бойовою підготовкою.

У Сергія Сєнчєва залишились батько, брат, дружина, донька та син.

Побратим про Сергія Олексійовича: «З цього життя Господь забирає кращих. І він дійсно був кращим. Військовослужбовці, які проходять службу в нашому полку, дуже часто його згадують. Людина була з великої літери. Дуже важко приймати той факт, що його вже немає. Він був для всіх нас прикладом мужності, героїзму, честі офіцера…»

Сергій Сєнчєв – підполковник. Заступник командира полку з виховної роботи, 3-й окремий полк спеціального призначення. Кропивницький став місцем його служби та життя. Він вступив на службу до 50-го навчального центру спецназу, був заступником з виховної роботи у батальйоні знаменитого українського та радянського спецназівця Юрія Олефіренка. Потім центр переформували до 3-го полку спецназ.

На польових виходах заступник командира полку Сєнчєв жив на землі разом із бійцями, просто неба – висока посада не змінила в ньому спецназівський дух. 2013 року 3-й полк було визнано найкращою частиною ЗСУ.

У Сергія Сєнчєва початок війни не викликав жодних вагань: він сам і вся його родина зберегли вірність Україні – і підполковник зробив усе можливе для ефективного захисту країни.

З початку війни підрозділи полку показали високий рівень боєготовності, вже з березня групи почали виконувати бойові завдання на кордоні з рф.

Підполковник Сергій Сєнчєв завжди перебував із передовими підрозділами, ніколи не упускав можливості особисто розпочати бій, показати приклад своїм бійцям.

Старший офіцер, заступник командира полку – з таким статусом він не посилав людей у ​​бій, він вів за собою у бій. І солдати, як про одне з головних вражень війни, говорять про підполковника, який йшов з ними вперед, причому Сергій не раз брав із собою кулемет, вів бій як кулеметник, наражаючи себе на небезпеку. Але ті, хто був із ним – не відступали.

Підполковник Сєнчєв брав участь у боях під Слов'янськом та Краматорськом, у боях за Донецький аеропорт, у боях на кордоні у секторі «Д».

04 серпня 2014 року Сергій Сєнчєв дістав тяжкі кульові та осколкові поранення, коли евакуював пораненого товариша з бронетранспортера, що палав під час бою за висоту Савур-Могила, за 30 хвилин помер під час евакуації вертольотом до шпиталю.

Похований у м. Кропивницькому, Ровенське кладовище, Алея Слави.

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Рішенням виконкому Кіровоградської ради від 26 серпня 2014 року нагороджений відзнакою "За заслуги 2 ступеня" (посмертно).

Рішенням виконкому Кіровоградської ради від 10 вересня 2015 року нагороджений відзнакою "За заслуги 1 ступеня" (посмертно).

На честь Сергія Сєнчева названо вулицю у м. Кропивницький (колишня назва «вулиця Повітрянофлотська»).

• Соколівська сільська рада. 

• Книга пам'яті полеглих за Україну.