Андрій Карпачов

Андрій Карпачов народився 14 січня 1987 року у Кіровограді, нині — Кропивницькому.

Із дитинства він був активним, наполегливим і непохитним у своїх переконаннях. Однією з визначальних рис його характеру була загострена любов до справедливості.

Навчався у загальноосвітній школі №20, (нині — Академічна гімназія). Прагнув розвиватися та здобувати нові навички, після школи закінчив професійне училище №8, де здобув кваліфікацію електрогазозварника.

У цивільному житті Андрій працював у будівельній сфері майстром із висотного утеплення квартир. Його поважали як професіонала, який не боявся важкої та відповідальної роботи.

Разом із дружиною Світланою Андрій створив велику, міцну та дружну родину. Подружжя виховувало чотирьох дітей — двох синів і двох доньок.

Для своєї родини Андрій став справжнім Всесвітом, надійною опорою та міцним щитом. Він був надзвичайно люблячим і турботливим батьком.

У житті Андрій керувався глибокими, мудрими принципами. Він завжди повторював: «Якщо не знаєш, як поступити — поступи по-людськи». До будь-яких життєвих негараздів Андрій ставився зріло та спокійно. Водночас він безкомпромісно боровся за правду і мав рідкісну мужність говорити її відкрито, прямо в очі, не зважаючи на те, чи сподобається це комусь. Адже для нього існувало лише те, що є правильним і чесним.

Для своєї дружини Світлани він назавжди залишився найкращим дорослим чоловіком, головною опорою, надійною підтримкою та захистом.

Андрій  дуже любив риболовлю і зумів передати це захоплення своїм хлопцям, які сьогодні з такою ж пристрастю продовжують батьківську справу.

Серед щоденних маленьких ритуалів Андрія була особлива, палка любов до кави — він обожнював її і вмів заварювати неймовірно смачно. А після важкого робочого дня він міг дозволити собі годину відпочинку за комп'ютерною грою, щоб перезавантажитися.

Зі слів побратимів на фронті Андрій проявив себе, як надзвичайно надійний воїн та вірний товариш. Він щиро поважав і любив їх, а вони платили йому такою ж глибокою повагою.

Його вміння заварювати дивовижну каву, навіть в окопах та бліндажах, дарувало оточуючим хвилини домашнього тепла, тому Андрій отримав надзвичайно світлий та влучний військовий позивний — «Баріста».

Для побратимів він був людиною-кременем, на яку можна було впевнено покластися у найважчу хвилину, знаючи, що Андрій ніколи не підведе, скаже правду в очі та не зрадить своїх принципів.

Поруч із ним кожен почувався захищеним, адже «Баріста» завжди був готовий підставити плече та підтримати у скрутну мить.

Коли 24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення, Андрій, як багатодітний батько, мав законне право залишитися вдома, але не зміг стояти осторонь.

Уже наступного дня, 25 лютого, керуючись своїм внутрішнім покликом захищати світло, справедливість і майбутнє своїх дітей, він разом із кумом та племінником дружини добровільно прийшов до військкомату.

Андрій став до лав 121-ї окремої бригади територіальної оборони (121 ОБрТрО) Збройних Сил України.

Деякий час служив  у Канатово. Згодом захищав Україну на Луганському напрямку, потім в Світловодську  збивав шахіди. Тривалий час був на Херсонському напрямку.

25 березня 2026 року Андрій Карпачов загинув під час виконання бойового завдання в селі Милове Херсонської області.

За сміливість, твердість характеру та вірність народу України Андрій Карпачов був нагороджений медаллю «За хоробрість в бою».

• Адміністрація комунального закладу «Академічна гімназія» Кропивницької міської ради».