Олександр Мельник

Мельник Олександр Васильович народився 12 лютого 1997 року. У 2014 році закінчив із золотою медаллю КЗ «НВО №25» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області (нині — ліцей «Європейська освіта» Кропивницької міської ради). Протягом навчання в школі був солістом народного хореографічного ансамблю “Світанок”.

Того ж року вступив на історичний факультет Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, де навчався з 2014 по 2020 рік. Спеціалізувався на кафедрі всесвітньої історії, досліджував історію танкових військ у роки Другої світової війни. Його наукові зацікавлення були глибокими й усвідомленими — вивчаючи минуле, він прагнув не допустити повторення його трагічних сторінок у майбутньому.

З юних років Олександр поєднував у собі дисципліну, творчу чутливість і внутрішню відповідальність. Він умів бути лідером — не за посадою, а за покликанням.

В Олександра залишилися батько, мати, сестра та дружина.
Родину він вважав найбільшою цінністю — ту, в якій народився й виріс, і ту, яку створив сам.

Під час навчання в школі Олександр був солістом народного хореографічного ансамблю «Світанок» у місті Кропивницький. Саме під його характер і поетичну душу ставилися хореографічні композиції «Куліш» і «Купальська рапсодія». Олександр був композитором і поетом першого великого флешмобу до Дня танцю.

Олександр був не просто артистом, він був серцем колективу, його невидимою опорою, був музикантом, поетом, митцем у всьому. Його творча душа знаходила сенс у звуках, словах і русі. Він міг дати раду будь-якій ситуації, міг знайти слова. Олександр був воїном на сцені і на полі бою, був творцем у мирному житті і борцем у час війни.

За час навчання у виші Олександр був активним учасником студентського самоврядування факультету, університету, гуртожитку.  Активно займався спортом,  мотивував усіх, хто його оточував до нових, позитивних звершень.  Захоплювався музикою, писав вірші, мав неабиякий хист до малювання, ідейний натхненник команди КВК та творчих колективів  факультету.

Його багатогранність поєднувала митця і воїна — творця в мирному житті й борця у час війни.

Художній керівник ансамблю «Світанок» Максим Печененко згадував Олександра: «Пішов з життя той, хто був душею нашого «Світанку» – людина, що не лише танцювала, а творила, надихала, підтримувала. Олександр був не просто артистом, він був серцем колективу, його невидимою опорою. Після його випуску здавалося, що все зупинилося, що «Світанок» більше не буде таким, як раніше. Він не танцював – він жив сценою, дисципліною, гармонією руху і духу. Він тримав наш мікроклімат, наш порядок, нашу єдність. Олександр був не тільки танцівником. Він був музикантом, поетом, митцем у всьому. Його творча душа знаходила сенс у звуках, словах і русі. Він міг дати раду будь-якій ситуації, міг знайти слова, які обʼєднували «Світанок». Саме під нього, під його вольовий характер і тонку поетичну душу ставились хореографічні композиції «Куліш» і «Купальська рапсодія». Він був композитором і поетом першого великого флешмобу, присвяченого дню танцю. З початком повномасштабного вторгнення, саме Олександр надихнув наш колектив повернутись до творчої роботи, зібратись в балетному залі, в той час, коли, більшість дітей з батьками виїхали за кордон. Його слова: «Ви подивіться, скільки випускників «Світанку» зараз в місті, збирайте нас, впевнений, що всі прийдуть! Зробимо концерт на підтримку ЗСУ». Олександре, ти був воїном на сцені і на полі бою. Ти був творцем у мирному житті і борцем у час війни. Ти лишаєш по собі не просто спогади – ти залишаєш приклад. І поки битимуться серця тих, хто знав тебе, хто разом з тобою творив, воював, мріяв – ти житимеш. Спочивай з миром, наш друже, наш брате. Твоє ім’я буде звучати у кожному нашому виступі, у кожній ноті, у кожному кроці українського танцю».

Артем Кравченко про Олександра: «Досліджуючи минуле, Олександр безапеляційно вирішив, що не дасть повторити помилок минулого в майбутньому. Саме ці погляди, і сформували його патріотизм, щиру любов до Батьківщини та бажання змінювати світ на краще. Був активним учасником студентського самоврядування факультету, університету, гуртожитку. Активно займався спортом, мотивував усіх, хто його оточував до нових, позитивних звершень. Захоплювався музикою, писав вірші, мав неабиякий хист до малювання, ідейний натхненник команди КВК та творчих колективів факультету. Немає таких слів, які повністю зможуть передати багатогранність його особистості. Справжній друг, Чоловік з великої літери. Старанно оберігав та плекав дружбу, ставив справедливість та людяність понад усе. Найбільшою цінністю вважав Родину: ту, в якій народився та виріс, та ту, яку створив сам. Будь-який складний, похмурий день, міг в одну коротку миттєвість перетворити на свято, лише однією своєю появою. Його стійкий характер, жага до справедливості та залізна чоловіча впертість, в хорошому сенсі цього слова не залишали жодних шансів тим складнощам, які могли трапитись на його шляху».

У 2019 році Олександр Мельник закінчив військову кафедру та отримав звання молодшого лейтенанта.

З початку повномасштабного вторгнення разом із батьком не вагаючись добровільно став на захист України. В останні тижні оборони Бахмута, молодший лейтенант Олександр Мельник (на псевдо «Лютий») Приєднався до 2-го стрілецького батальйону 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр», як командир взводу стрілецької роти.

4 березня 2023 року був зарахований до списків частини на посаду командира взводу, 7 березня 2023 року прибув у район виконання бойових завдань. З 17 квітня 2023 року діяв у складі зведеної ротно-тактичної групи 2-го стрілецького батальйону, що спільно з 3-м механізованим батальйоном стримувала ворога в Бахмуті.

Під час боїв за Бахмут проявив себе сміливим воїном і вмотивованим командиром. Завдяки своїм лідерським якостям уже за два місяці став тимчасово виконуючим обов’язки командира роти, а ще через місяць, вже лейтенант Олександр Мельник, 14 червня 2023 року прийняв посаду командира 4-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону 93 ОМБр. В цей час 2-й стрілецький батальйон знаходився на відновленні і «Лютий» докладав максимум зусиль для формування міцного і боєздатного колективу, який проявив себе під час захоплення «Кліщіївського плацдарму» та закріплення на ньому у вересні-жовтні 2023 року.

Через загальне погіршення стану здоров’я з 1 червня 2024 року старший лейтенант Мельник прийняв посаду начальника групи психологічного супроводу та відновлення 2-го стрілецького батальйону, а після реорганізації структур психологічної підтримки персоналу, з 1 листопада 2024 року прийняв посаду заступника командира 6-ї стрілецької роти з психологічної підтримки персоналу. У березні 2025 року старший лейтенант Олександр Мельник, згідно з наказом начальника Генерального Штабу Збройних Сил України №150 від 15.02.2025 року був переведений до військової частини А4718 заступником командира батальйону.

Олександр Мельник загинув 14 березня 2025 року, виконуючи бойове завдання, у районі населеного пункту Уди Богодухівського району Харківської області, здійснюючи заходи з національної безпеки й оборони України.

За час служби у 2-му стрілецькому батальйоні 93 ОМБр старший лейтенант Олександр Васильович Мельник за проявлену особисту мужність та героїзм, стійкість та рішучість при виконанні військового обов’язку в умовах, пов’язаних з ризиком для життя був нагороджений: відзнакою Командувача військ оперативного командування «Схід» та відзнакою Командира 2-го стрілецького батальйону. Також отримав нагороди (посмертно) орден «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня, Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Комбатанський хрест». 

• Мати, Мельник Наталія Іванівна.