Біченко Олександр Сергійович народився 7 березня 2004 року у місті Кіровоград (нині Кропивницький). З раннього дитинства був активним і допитливим. Відвідував ДНЗ №61 «Гніздечко», а з 2010 по 2021 рік навчався у ЗОШ №31 (гімназія «Інтелект»).
У 2021 році вступив до Центральноукраїнського державного університету імені В. Винниченка на історичний факультет. Його життєва дорога була короткою, але сповненою світла, щирості та любові до України.
Олександр проживав разом із мамою, вітчимом та сестричкою. Родина була для нього опорою і натхненням.
З юних років займався дзюдо та футболом.
Любив готувати смачні страви, особливо захоплювався сервіруванням. Із задоволенням проводив час на рибалці.
Олександр з юних років займався дзюдо та футболом.
Любив готувати смачні страви, особливо захоплювався сервіруванням. Із задоволенням проводив час на рибалці.
Рідні та друзі згадують Олександра як щирого, доброго, правдолюбного та неконфліктного юнака. Він був компанійським, відкритим, умів підтримати й підбадьорити. Для багатьох залишився найкращим другом і світлою людиною.
8 грудня 2022 року Олександр став на захист України, розпочавши службу у військовій частині А1126. Спочатку обіймав посаду старшого гранатометника, згодом перевівся до танкового батальйону ВТЗ на посаду такелажника евакуаційного відділення.
25 жовтня 2025 року загинув у селі Криворіжжя Покровського району Донецької області, виконуючи військовий обов’язок.
Олександр Біченко мав статус ветерана війни. Нагороджений відзнакою «За оборону Покровська». Поданий на присвоєння звання Героя України.
Вічна пам'ять Герою!
Він прийшов у цей світ із відкритим серцем і чистою душею. Встиг полюбити життя, родину, друзів і свою Україну. Його юність була сповнена планів, мрій і світла, але він без вагань обрав шлях захисника.
Олександр залишив по собі пам’ять про щирість, мужність і доброту — про життя, яке стало прикладом вірності й честі.
Мама захисника Хлистун Людмила Валеріївна.