Денис Іванов

Іванов Денис Олександрович народився 03 травня 1981 року у місті Кропивницькому. Навчався у загальноосвітніх школах №24 (нині Подільська гімназія) та № 35 (нині Інноваційна гімназія). Після закінчення 9-го класу Денис продовжив навчатися у професійно-технічному училищі №2 (Регіональний центр професійної освіти ім. Єгорова), по закінченні якого здобув спеціальність столяра. Вищу освіту здобув у Кіровоградському інституті розвитку людини «Україна» за напрямком «менеджмент». Працював Денис Олександрович на підприємстві «Ельворті» газоелектрозварювальником. Був чудовим спеціалістом, фахівцем своєї справи.

У захисника залишилися мама та батько.

Денис Іванов з дитинства захоплювався спортом, футболом.

СПОГАДИ ПРО ДЕНИСА. Вічна пам’ять Герою: історія життя справжнього патріота

43-річний Денис Іванов віддав своє життя, захищаючи Батьківщину. Він був не лише сміливим воїном, а й людиною, яка присвятила багато років чесній праці, вірній дружбі та любові до України. Більшість свого життя, Денис пропрацював на заводі «Ельворті», де виготовляють сівалки. Його знали як висококласного спеціаліста, який завжди виконував роботу сумлінно та з душею. Колеги згадують його як майстра своєї справи, який був готовий допомогти, підказати. Його досвід і професіоналізм були безцінними, а відданість справі – зразковою. 

Проте не лише на роботі він був гідним прикладом. Справжній друг, відданий товариш, людина з великим серцем – таким пам’ятають його всі, хто мав щастя знати Дениса. Він завжди знаходив час підтримати, вислухати, пожартувати й просто бути поруч у потрібний момент. Його доброта й щирість залишаться у спогадах друзів назавжди. Він був турботливим, люблячим сином.

Звісно, він любив Україну. Коли настав час стати на її захист, Денис не вагався. Він пішов на фронт, бо розумів: свобода та мир – це не просто слова, а цінності, за які варто боротися. Його мужність і самопожертва назавжди вписані в історію нашої країни.

Сьогодні друзі, рідні, колеги, усі українці.... ми схиляємо голови перед його подвигом. Ми не забудемо його силу, відданість і справжню любов до рідної землі.

Світла пам’ять тобі, Герою! Ти назавжди залишишся в наших серцях.

 Друг дитинства О. Гордієнко

Колеги по роботі: О. Городецький, С. Ізьянов, П. Миколаєнко,

С. Барадулін, В. Заворуєв, Р. Жорновий,

П. Миколинко, І. Кожухарь, Д. Дорошенко

Мені не прийшлося воювати з Денисом, нас призвали в різний час, та ми разом працювали водно му цеху. Я завжди знав до кого можна звернутися за допомогою, коли в цеху був Денис.

Добрий, скромний, працьовитий хлопець на якого завжди можна було покластися. Він віддав життя за Вітчизну, бо якщо не ми, то хто? Світла пам’ять Герою!

Колега по роботі К. Драченко

3.05.1981 року народився  Іванов Денис Олександрович, наше сонечко, надія і опора для своїх батьків. В дитинстві Денис ріс допитливим і розумним хлопчиком, був ввічливим, трудолюбивим. Дениска любив природу, тварин. Денис допомагав завжди своїм літнім дідусю і бабусі, він дуже любив їх, а вони любили його.

16.01.2025 року наш син, онучок, брат, племінник Іванов Денис Олександрович,  наш Герой, наша гордість загинув на полі бою. 

Де взяти сили пережити цей біль, тугу від пережитої  непоправної втрати? Дениска, ми любимо тебе, гордимося тобою і безкінечно сумуємо… Ти завжди будеш жити в нашій пам’яті! Вічна, світла пам’ять тобі наш Герою! Легких тобі хмаринок, наш дорогий захисничок!

Рідні

Денис був для мене дуже особливою людиною...На сам перед Найкращим другом і найріднішим...Він єдиний такий у світі, такий ніжний, уважний та дуже вразливий. Він справжній чоловік який міг підтримати мене у тяжку для мене хвилину. І заспокоїти... «Все буде добре!» Я ніколи не чула від нього «поганого» слова ні при яких  обставинах. Завжди бачив у людях лише хороше і ніколи нікому не відмовляв. Таких ще треба пошукати. Мене вражала його щирість, не всім вона дана... час від часу нагадував мені дитину, от знаєте таку невинну і наївну, яка ще вірить у дива... Він занадто був «правильний» для нашого часу..., а це рідкість сьогодення. Я дуже хочу, щоб таких чоловіків як Денис було більше в цьому світ. Скажу чесно, я навіть не очікувала, що він стане на захист України в цей не легкий час. А коли він зателефонував мені і сказав  що він на Війні... то я була в шоці... Я боялася що війна змінить його, що розіб’є його "віру" у все хороше... Але мій Герой завжди мені говорив «Все буде добре», ми зможемо, ми мусимо! Але вона забрала його…

Наречена

У 2022 році Денис Іванов став до лав Збройних Сил України. Служив на посаді старшого навідника протитанкового взводу третього механізованого батальйону військової частини А1008. Воював на одному із найбільш гарячих напрямків бойового зіткнення — Харківському. Денис Олександрович отримав декілька контузій, також були й інші серйозні захворювання, але це не завадило воїну до останнього виконувати на передовій непросту місію захисника України.

Старший солдат Денис Олександрович Іванов загинув 16 січня 2025 року в районі населеного пункту Першотравневе Куп’янського району Харківської області під час виконання бойових завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської Федерації проти України. Йому було 43 роки.

За час служби Денис Іванов був нагороджений медалями «За оборону рідної держави», «Незламним Героям російсько-української війни», отримав посвідчення «Учасник бойових дій. Ветеран війни».

• Адміністрація комунального закладу «Інноваційна гімназія» Кропивницької міської ради».

• Батько захисника Іванов Олександр Миколайович.

• Мама захисника Лариса Іванова.