Богдан Юрійович Дзюба народився 12 березня 1991 року в місті Кропивницький. Навчався з 1-го по 11-й клас у загальноосвітній школі № 4 (нині Ліцей “Центральний”), яку закінчив у 2009 році. Після школи опанував фах плиточника-лицювальника у ПТУ № 8.
Сім’я рано втратила батька, який трагічно загинув під час роботи на будівництві, коли Богдану та його сестрам було лише п’ять років. Попри труднощі у житті він ріс добрим, відповідальним та надзвичайно життєлюбним хлопцем. З вісімнадцяти років Богдан самостійно заробляв на життя. Цінував працю, не уникав складнощів, завжди ділився тим, що мав, піклуючись про родину. Був надійною опорою для близьких. Особливу роль відігравав у житті племінника Миколи. Для хлопця Богдан був не лише дядьком — він став прикладом мужності, доброти й справедливості, справжнім героєм, на якого хотілося рівнятися.
У невимовній скорботі за Богданом залишились мама, бабуся, сестри та племінник.
Богдан любив футбол і грав за спортивний клуб “Зірка”. Його цінували за командний дух, наполегливість і справжню любов до гри. Він неодноразово представляв рідне місто на змаганнях, залишаючи про себе добру пам’ять серед тренерів і однодумців.
Побратими згадують Богдана як мудрого, врівноваженого та мужнього воїна, який завжди підтримував інших і ніколи не втрачав віри. Богдан був людиною скромною, щирою й відповідальною. Людиною слова і діла. Ніколи не відвертався від чужого болю, першим простягав руку допомоги тим, хто її потребував. Для своєї родини, друзів і побратимів Богдан назавжди залишиться людиною великого серця, спортсменом із вогнем у душі та воїном, який без вагань віддав життя за свободу України.
У травні 2022 року Богдан добровільно вступив до лав територіальної оборони міста Києва. Брав участь у боях під Бахмутом, Ізюмом та Куп’янськом. Мав статус ветерана війни, учасника бойових дій. Служив оператором комплексу радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами.
Загинув 5 жовтня 2025 року в районі населеного пункту Благодатівка Куп’янського району Харківської області.
Герої не вмирають! Вони живуть у наших серцях, у нашій пам’яті, в історії вільної України!
Богдан Дзюба жив із відкритим серцем і тихою, але сильною мужністю. Він умів підтримати, поділитися останнім і стати опорою там, де це було найпотрібніше.
Коли Україна потребувала захисту, Богдан став до строю, так само без вагань, як колись простягав руку допомоги іншим. Він віддав найдорожче за свободу і мир.
Богдан залишив по собі не тільки пам’ять. Він залишив приклад. Приклад того, як жити гідно. Як тримати слово. Як бути опорою.
Пам’ять про нього живе у серцях тих, хто його знав, у теплі родинних голосів, у вдячності тих, кого він захистив.
Адміністрація комунального закладу «Ліцей «Центральний» Кропивницької міської ради».