Максим Ванін

Ванін Максим Вікторович народився 30 грудня 1987 року в м.Рига, Республіка Латвія. Потім разом з батьками переїхав до м.Кропивницький. З 1998 по 2005 рік здобував освіту в навчально-виховному комплексі "Загальноосвітня школа I-III ступенів №25, природничо-математичний ліцей" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області (нині ліцей «Європейська освіта»). У 2009 році закінчив Кіровоградський кібернетико-технічний коледж і отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки "Комп'ютерні науки" та здобув кваліфікацію бакалавра з програмного забезпечення автоматизованих систем. У 2010 році закінчив Харківський національний університет радіоелектроніки та отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Програмне забезпечення автоматизованих систем" та здобув кваліфікацію аналітика комп'ютерних систем.

Максим був цілеспрямованим та працьовитим чоловіком, тому працював на різних роботах. З останніх місць роботи - це ТОВ "Кіровоградська нафтова компанія", де він працював з 2020 року по серпень 2022 року, де обіймав посаду оператора технологічних установок V розряду дільниці первинної переробки.

Без люблячого чоловіка, турботливого сина, брата, дядька залишились дружина, мама, сестра та племінник.

З самого малечку Максим захоплювався футболом. Але після отримання травми коліна, став активним вболівальником, так як не зміг приймати участь у іграх. Також він дуже полюбляв риболовлю. Отримував емоційне задоволення, впіймавши велику рибу.

"Не можливо усвідомити і прийняти, що нашого кумчика більше з нами немає. Це ніби від нашої сім'ї відірвали шматок серця. Максим був найкращим другом,а для наших дітей не лише кумом, але й другим батьком "Хрещеним". Діти його обожнювали, прислухались до його порад та любили просто бути поруч з ним. Багато яскравих спогадів у нас було, неможливо це передати словами. Ми любили кожного року подорожувати, байдуже куди їхати, головне разом, ці моменти найяскравіші і незабутні. Ми, навіть, могли збиратися без приводу, говорити до ранку на різні теми і це ніколи нас не виснажувало. Максимка був енергійним, веселим, товариським. Завжди мав свою думку. Обожнював спорт та риболовлю. Друже ти об'єднав нас, ми стали ще міцнішими разом, але прикро, що такою ціною. Ти назавжди залишишся для нас Живим. Любимо тебе і навіки пам'ятаємо" –  куми Вітряченко Ігор та Катерина.

"Наш Макс був неймовірною людиною. Він був люблячим чоловіком та сином, надійним та щирим другом, який завжди готовий прийти на допомогу. Завжди веселий, сповнений життєрадості та натхнення. Навіть у скрутній ситуації він був з посмішкою на обличчі. І я впевнений, що навіть того злощасного ранку наш Герой, під час виконання бойового завдання, був сповнений оптимізму та позитиву… Проте доля розпорядилась інакше… І від нас на жаль йдуть найкращі! Макс, ти навіки в наших серцях і в памʼяті! Було за честь бути твоїм другом! Вічна слава тобі, Герою!" – друг Коханенко Роман.

 "Максим був дуже добрий друг і брат, таких людей із чистим і великим серцем мало. Завжди намагався все зробити правильно та старанно. Дорога життя з ним завжди була веселою, бо й гумор він розумів як ніхто. І завжди можна було покластися на нього за допомогою тому, як витримував слово, одне погано, що війна розірвала ці прекрасні стосунки дружби на завжди, але залишиться в моєму серці назавжди як найкращий друг, брат і Герой України!" – друг дитинства Михайло Карпов.

"Важка втрата для кожного з нас, щонайменше разом, практично 30 років! Пам'ятаємо як доброї, щирої людини з гумором, нашого друга і брата! Дуже сумно що його з нами більше немає, завжди тебе пам'ятатимемо і знаємо що ти доглядаєш нас. Обіймаю." Друг дитинства Сікорський Костянтин.

"Кажуть: про тих кого вже немає, або хороше, або ніяк... Хотів пригадати щось погане з ним пов'язане, хоч якусь ситуацію, та нічого на думку не приходить. Таких людей і правда не багато, добрий, порядний, кмітливий і веселий, трішки авантюрист і мрійник, трішки норовливий і імпульсивний, але завжди прийде на допомогу! Це та людина яка не вміла відмовити, але вміла прощати і жити далі. Не вірю досі що кажу: "Був..."! Думаю його мрія була родина і діти, свій дім де завжди затишно і комфортно. Друже, ми тебе любим і будем сумувати. Досі не вірю ... Клята війна..." – друг дитинства.

"Макс мені був, як старший брат. На нього хотілось рівнятись. Він був для мене найкращим у футболі. Я з ним гуляв, як з рідним. Як він бувало кожного з нас наказував в 1000 карткову. Як ми ходили купатись. Скільки футбольних матчів. І хлопці, я думаю, його м'яч згадають. Серед нас він був фактично найстарший. І кожен з нас це відчував. Кожен по своєму. Пам'ятаю, як знайомив його зі своєю мамою, коли він о 8 ранку прийшов забрати мене на пляж. Пам'ятаю наші зими. Пам'ятаю наші ігри. Пам'ятаю, як вперше побував у нього вдома. Пам'ятаю наші гульки у дворі школи) багато що про нього пам'ятаю. Його блакитна футболка Ханти-мансійськ. І плачу. Я точно був впевнений, що після всіх його мандрів, після всіх моїх, у мене буде з ним про що поговорити. А тепер цього не буде..." – друг дитинства Якимаха Владислав.

"Важко знайти слова, коли втрачаєш одного з найкращих друзів. З Максом ми пройшли разом через стільки щасливих моментів... Він був справжнім другом, чесним, добрим і завжди готовим допомогти, його посмішка завжди підіймала настрій. Пам'ять про нього буде жити в наших розмовах та спогадах. Спочивай з миром. Ми ніколи тебе не забудемо!" – друг дитинства Гревцов Ярослав.

"Максима знаю ще зі школи. Точно не пам'ятаю момент знайомства, але скоріше за все це був футбол, бо після того не раз перетиналися на футбольному полі. Як і для усіх, ця трагічна новина була для мене цілковитим шоком!!! От знаєш ти людину вже багато років, безліч різних ситуацій постійно пригадуєш, звичайно здебільшого позитивних, в яких Макс брав участь і проявив свої найкращі якості!!! Для мене він завжди залишиться усміхненим хлопчиною, з яким можна весело провести час, і другом, на якого можна розраховувати у разі чого! Важко усвідомити, що вже більше ніколи не зустрінешся і не потиснеш руку... Слава Герою, який став на захист усіх нас і вічна пам'ять!!!" – друг дитинства Матях Антон.

"Макс, мій друг... Ніяк не віриться, що тебе більше немає. Ми разом росли, бачили стільки всього, стільки чудили! Як грали в карти до пізньої ночі, гуляли по району безтурботно, сміялися на кожному кроці. Ти був зі мною в усіх моментах, і тепер ті спогади назавжди залишаться в моїй голові. Пам'ятаю наші балачки, жарти, ті моменти, коли світ здавався нескінченним. Ти був тим другом, на якого завжди можна було покластися, навіть коли часи були важкими. Ти приносив світло і сміх у кожен день, і це те, що я ніколи не забуду. Ти завжди будеш частиною мене, частиною тих чудових часів нашого дитинства. Твоя присутність живе в моїх думках і серці. Спочивай спокійно, друже. Я пам'ятаю" - друг дитинства Олександр Піщанський.

1 листопада 2022 року Максим Ванін був мобілізований до лав Збройних сил України та став на захист Батьківщини.

Матрос Ванін Максим Вікторович, стрілець-санітар морської піхоти загинув 30 червня 2024 року поблизу н.п. Кринки, Херсонської області під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації. Похоронено Героя на Алеї Слави Далекосхідного кладовища.

Максим Ванін під час проходження служби неодноразово був нагороджений грамотами за зразкове виконання службових обов'язків, самовідданість і стійкість, проявлену особисту мужність під час бойових завдань.

• Адміністрація комунального закладу "Ліцей "Європейська освіта" Кропивницької міської ради.