Анатолій Кучеренко народився 2 квітня 1994 року у Кропивницькому. Навчався в Лелеківській гімназії. Після закінчення школи одразу розпочав трудову діяльність. Не боявся труднощів, прагнув самостійності та постійного розвитку. Самотужки опановував різні професії, набирався досвіду, шукав своє покликання.
Його цікавило все нове — він швидко навчався, поєднував працю із саморозвитком, у кожну справу вкладав старання й душу. Люди поруч цінували його працьовитість, щирість і доброту.
У скорботі залишилися мати та тітка. Для них Анатолій був добрим, турботливим сином і племінником. Його усмішка підтримувала у важкі хвилини, а слова завжди були щирими й теплими. Він назавжди залишиться у їхніх думках і молитвах.
Анатолій прагнув розвитку, цікавився новим, постійно навчався та вдосконалювався у різних напрямках.
Побратими згадують Анатолія як відповідального, врівноваженого та надійного чоловіка. У найважчі хвилини він знаходив слова підтримки, умів підбадьорити й зберігати спокій. Ніколи не шукав легких шляхів, працював до останнього і ставив інтереси інших вище за власні.
З початком повномасштабного вторгнення Анатолій не залишився осторонь. Попри щоденні труднощі, допомагав рідним і був переконаний, що стане до лав захисників України.
У вересні 2024 року його мобілізували до Збройних Сил України. Після проходження навчання був призначений на посаду стрільця-помічника гранатометника. Швидко опановував військову справу, сумлінно виконував обов’язки та здобув повагу серед побратимів.
4 листопада 2024 року Анатолій загинув у запеклих боях під час виконання бойового завдання в населеному пункті Вовченка Донецької області, захищаючи територіальну цілісність і державний суверенітет України. Відтоді він вважався безвісти зниклим. Родина жила надією, зверталася по допомогу, чекала на звістку. Згодом експертиза ДНК підтвердила загибель воїна.
Йому було 33 роки.
Світла пам'ять Герою!
Анатолій прожив життя чесно й гідно. Він не шукав легких шляхів і завжди залишався вірним обов’язку. Спокійний, сильний духом, із великим серцем, він став на захист України тоді, коли це було потрібно найбільше. Його шлях обірвався у бою, але пам’ять про доброго сина, надійного побратима й справжнього чоловіка житиме в серцях рідних і всіх, хто його знав.
Адміністрація комунального закладу "Лелеківська гімназія" Кропивницької міської ради".