Сергій Валерійович Губський народився 16 жовтня 1978 року в місті Кропивницькому. Навчався в школі №13. Отримав спеціальності зварювальника та слюсаря-механіка в професійно-технічному училищі №4. 12 років пропрацював на заводі «Ласка».
Сергій пішов у військкомат відразу після вторгнення Росії. З першого разу його на фронт не взяли через стан здоров'я. Туди він потрапив взимку 2022 року.
Сергій захоплювався боксом і футболом.
«Ми все дитинство провели поруч, зростали в одному дворі, були як рідні. Він захоплювався боксом, разом зі старшим братом вчепили на подвір’ї «грушу» і тренувалися, також компанією часто грали в футбол. Був добрим, веселим, ніхто ніколи не чув від нього злого слова. Справжній чоловік, не ховався за спинами інших, пішов воювати добровольцем. Як тільки випадала можливість, дзвонив мамі, а вона вже переказувала нам його слова. Величезний біль втрати, нам дуже важко, його всім нам не вистачатиме», – крізь сльози розповідає двоюрідна сестра загиблого Анна Ємельянова.
Сергій Губський пішов у військкомат відразу після вторгнення Росії. З першого разу його на фронт не взяли через стан здоров'я. Туди він потрапив взимку 2022 року.
Мав посаду: стрілець-снайпер механізованого відділення. Сергій загинув 13 липня в районі Курдюмівки Бахмутського району. Вічний спочинок на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища міста Кропивницького солдат Сергій Губський знайшов 21 липня 2023 року.
Вічна пам'ять Герою!
Ти відійшов у Вічність, у спочинок:
Веселий, добрий, справжній чоловік…
І твій солдатський героїчний вчинок
Ми згадувати будемо повік!..
Сумні слова, великий біль утрати:
Як прикро, та війна – жорстока річ.
Ішов ти добровільно воювати,
Як той козак, що вирушив на Січ!..
Був снайпером: в Бахмутському районі
Загарбників ти нищів знов і знов.
Та все палало в цьому регіоні,
А люди ж не залізні, не бетонні:
Доводиться їм лити свою кров…
Ти в землю безліч ворогів спровадив,
Бо Зброя Правди у твоїх руках!
З життя пішов, та Честі не утратив:
Тобі – Герою – Слава у віках!