Олександр Чабарай

Олександр Миколайович Чабарай народився 7 грудня 1979 року в селі Зелене. Там минули його дитячі та юнацькі роки, там же закінчив середню школу.

У 2004 році переїхав до Кропивницького (тоді — Кіровоград), де розпочав трудовий шлях охоронцем. Згодом здобув професію водія-далекобійника.

У захисника залишилися дружина, син, мама та брат.

Олександр захоплювався автосправою та риболовлею.

Друзі та побратими згадують його як цілеспрямованого, вмотивованого й характерного чоловіка. Він був надійним товаришем, найліпшим другом і людиною з великим серцем — щирою, відданою та сильною духом.

З 2015 року Олександр служив водієм у 55-й окремій артилерійській бригаді «Чорний Ліс», виконуючи завдання в зоні АТО.

24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабного вторгнення, Олександр Чабарай без вагань став до лав Збройних Сил України. Спочатку проходив службу у 121-й бригаді, згодом — у 67-й бригаді, у складі 1-го окремого штурмового батальйону «ДаВінчі», де служив водієм. Мав позивний «Татарин».

19 серпня 2023 року біля села Синьківка Куп’янського району Харківської області Олександр загинув унаслідок артилерійського удару.

Олександр Чабарай нагороджений медаллю «Учасник АТО» та медаллю «За оборону Маріуполя».

• Дружина захисника Чабарай Наталія Юріївна.