Олександр Миколайович Радіонов народився 11 грудня 1968 року у місті Кропивницькому. Після закінчення 8-ми класів школи №15 (нині "Лелеківська гімназія"), в якій навчався з 1976 по 1984 роки, вступив до професійно-технічного училища №4.
Строкову службу проходив у Німеччині. Після того, як звільнився з армії, переїхав до Дніпра, там працював на заводі. У 2000 році повернувся в Кропивницький. Працював слюсарем на заводі "Червона зірка", "Цукргідромаш" та "Креатив".
Олександр дуже любив рибалити.
«Був чесною і доброю людиною, його дуже поважали сусіди й колеги, завжди був готовий прийти на допомогу. Дуже любив рибалити. Любив життя. Він загинув у свій перший бойовий вихід», – ледь стримуючи сльози ділиться дружина Героя Олена.
На початку квітня 2023 року Олександра Радіонова мобілізували до лав Збройних сил України. 25 квітня стрілець-снайпер механізованого відділення загинув у свій перший бойовий вихід, у бою з російськими окупантами в районі Богданівки Бахмутського району, пробувши на фронті менше трьох тижнів.
Вічний спочинок він знайшов 18 липня 2023 року на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища.
Вічна пам'ять Герою!
Приспущені, в жалобі, прапори,
А у серцях – скорбота і осмута…
Загинув ти квітневої пори
В районі непоборного Бахмута…
Ти так любив життя, але війна
Усе у ньому і в тобі змінила.
Ти так весну любив, та ця весна –
На жаль, твій шлях життєвий зупинила…
Всього три тижні – тільки в них були
Твоя сміливість, мужність і відвага.
Зробив ти все, щоб ми перемогли:
За це тобі і Слава, і Повага!
Ридає небо краплями дощу,
Вітрів печальна чується соната,
І в кожнім серці гнівне – «Не прощу!»,
І кожна куля ворогу – відплата!..
Твоя рідня і бойові брати –
В журбі і світ затьмарився трагічно…
Та, як Герой, уже в безсмерті ти,
Бо в Пам’яті ти будеш жити вічно!
Адміністрація Лелеківської гімназії.