Жидков Микола Віталійович народився 23 червня 2001 року.
З дитинства захоплювався спортом. З 4 до 10 років займався карате. Брав участь у змаганнях обласного та всеукраїнського рівнів. Потім вирішив займатися футболом.
Навчався у кропивницькій школі №16 (нині ліцей «Лідер»). З 8 класу переїхав у місто Дніпро в спортивний інтернат, потім навчався у кременчуцькому ліцеї-інтернаті №21"Старт", який закінчив у 2019 році.
До восьмого класу (протягом 2011 - 2014 років) він тренувався у футбольній академії “Зірка”, опісля навчався в академії футболу в Дніпрі, грав за кременчуцький “Кремінь”. Його команда була чемпіоном України. Спортивну кар’єру продовжив у Польщі, з 2020 року Микола Жидков підписав контракт і грав за польський футбольний клуб «Венгжанка».
В листопаді 2022 року Микола Жидков повернувся в Україну і пішов за контрактом на військову службу. У Польщі його вболівальники влаштували дуже потужні проводи, коли він завершував свою футбольну кар’єру і вирішив їхати в Україну. Після його рішення змінити бутси на бронежилет одноклубники з команди «Венгжанка» влаштували зворушливе прощання, подарувавши букет квітів.
Микола Жидков з дитинства захоплювався спортом.
«Я давно знаю цю родину. Вікторія, мама Миколи, займалася, як і я, гандболом, грала в професійній команді “Інгул”. Мій син разом з ним тренувалися в одному клубі. Він був дуже цілеспрямованим, мав власну думку і відстоював її. Спортивна спільнота Кропивницького завжди пам’ятатиме його. Щирі співчуття рідним і друзям загиблого Воїна», - сказав начальник управління молоді і спорту Кропивницької міської ради В’ячеслав Гурський.
«Мікі» був дуже гарним, ввічливим і порядним хлопчиною. Не було людини, яка б його знала і не відчувала до нього симпатії», – йшлося в повідомленні польського клубу про загибель Миколи.
В листопаді 2022 року Микола Жидков повернувся в Україну з Польші, де останні роки жив і працював, і пішов за контрактом на військову службу.
На війні Микола Жидков був старшим солдатом-спецпризначенцем, вогнеметником. Він загинув 01 червня в районі селища Новодонецьке Донецької області.
06 червня, на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища міста Кропивницького у вічність юного Воїна провели рідні, друзі, одноклубники, бойові побратими.
Вічна слава і пам'ять Герою!
Було життя яскравим і спортивним,
Але таким недовгим на Землі…
І рішення його було недивним,
Бо в Україну вдерлись москалі…
Коли війна – тоді не до футболу:
І ось контракт підписаний уже.
І люди, проводжаючи Миколу,
Казали: «Хай Господь убереже!»
Не уберіг… Чому?.. Не нам судити…
На жаль, в найкращих доля отака…
Він міг ще дуже довго-довго жити,
Але поліг від зброї хижака…
В степу донецькім, в перший день червневий –
Була межа – буття і небуття;
Почався дощ – вогневий і сталевий,
Що промінь обірвав його життя…
Загинув Сокіл, ледь торкнувшись літа;
Не повернувсь до рідного гнізда…
Та недаремно кров його пролита:
За Перемогу ліг він на щита…
Вогонь з душі він брав для вогнемету,
Щоб випалити ворога до тла,
Бо захищав Вітчизну і планету
Від путінського, демонського зла…
Герою – Слава! Він – непереможний!
Свій Подвиг він у Вічність вкарбував!
Миколу пам’ятати буде кожний,
Кого він захистив і врятував!
Фото: “Кременчуцька газета”, фейсбук Миколи Жидкова, фейсбук МФК «Кремінь», Мінмолодьспорту, Цензор, Михайла Савельєва, В’ячеслава Гурського.