Сергій Нестеренко

Сергій Володимирович Нестеренко народився 8 серпня 1968 року в місті Кропивницький (тоді — Кіровоград). У 1983 році закінчив восьмирічну школу №25  (нині ліцей «Європейська освіта») та вступив до будівельного технікуму. За спогадами друзів дитинства з малечку мріяв стати будівельником — і ця мрія стала справою його життя.

Після технікуму вступив до Ленінградського вищого військового інженерно-будівельного училища. У 1992 році закінчив його у званні молодшого лейтенанта, здобувши кваліфікацію інженера-будівельника, та за розподілом розпочав службу в росії. Україна вже рік як стала Незалежною країною, москва почала тиснути на молоді демократії, до того ж мама залишилася сама, i молодий офіцер зробив синівський вибір - покинув службу в pociї та повернувся додому, в рідне місто.

У Кіровограді розпочав цивільну трудову діяльність у сфері будівництва. Пройшов шлях від виконроба до головного інженера будівельної фірми. Сергій  був будівельником за покликанням, йому поталанило стати людиною, яка залишила свій слід на землі. Пишався зведеними об’єктами, зокрема дев’ятиповерховим будинком біля залізничного вокзалу в рідному місті. У передмісті Києва реалізував масштабний житловий комплекс, куди згодом переїхала його родина.

Родина була головною цінністю Сергія. Він виховував сина, підтримував кохану дружину, дбав про близьких. У травні 2022 року здійснилася його велика мрія — він став дідусем. Народження онука стало для нього особливою радістю й гордістю. Сергій дуже пишався своїм новим статусом.

Сергій Нестеренко був людиною руху. Затятий бігун, прокидався о п’ятій ранку, щоб до роботи встигнути на пробіжку. З 2012 року регулярно брав участь у півмарафонах у різних містах України, одного року подолавши десять дистанцій по 21 кілометру.

Після появи проблем із серцем перейшов до велосипеда й плавання. У 2021 році взяв участь у міжнародних змаганнях «Кубок Хортиці» з тріатлону. Ігнорував поради лікарів про спокійне життя. Замість зайвих годин відпочинку і сну - вважав за краще вивчення нового, завжди прагнув до саморозвитку і виходу з зони комфорту.

Захисник любив куховарити, знаходив нові рецепти й тішив родину смачними стравами. Вільний час присвячував сім’ї.

Сергія Володимировича згадують як сильного духом, цілеспрямованого й водночас турботливого чоловіка. Людину, яка ніколи не сиділа без діла. Він умів підтримати, навчити, повести за собою.

За відгуками колег і підлеглих - був вимогливий, не любив нерозв'язаних питань і замовчувань. Але ніколи не  залишався осторонь, коли потрібна була його допомога.

Навіть після тяжкого поранення не втрачав оптимізму — планував освоїти протез, повернутися до служби і спорту. Його життєва позиція звучала просто і впевнено: «Я буду бігати».

Колишній кадровий радянський офіцер Сергій Нестеренко зробив свій вибір в молодості та підтвердив його в зрілому віці. Повномасштабне вторгнення застало його в потязі Київ-Запоріжжя, в якому він прямував на зустріч по роботі. В хаосі перших днів війни зміг повернутися 25 лютого в Київ і, хоч і мав проблеми зі здоровʼям, розпочав пошук місця служби як доброволець. В Києві не вийшло, там вже йшли бойові дії, тому добровольців в ТрО приймали зі своїм екіпіруванням. Сергій Володимирович перевіз родину в Кропивницький і вже на третій день війни відправився добровольцем у в/ч А7342 на посаду начальника групи сил підтримки штабу в/ч. Мав позивний «Нестер». Одним із напрямків, за які Сергій відповідав, був інженерно-саперний напрямок, адже він мав відповідні навички.

Попри посаду, разом з підлеглими брав участь у виявленні мінно-вибухових загороджень та розмінуванні ділянок місцевості.  На одному з таких бойових завдань 24 жовтня 2022 року, в районі населеного пункту Мала Олександрівка Бериславського району Херсонської області, попав у ворожу пастку та  отримав травматичну ампутацію гомілки, осколкові поранення тіла.  Він мужньо сприйняв поранення, до останніх хвилин життя планував відновлення, освоєння протеза і повернення до служби та спорту. 

26  жовтня старший лейтенант Сергій Нестеренко  помер в Одеському госпіталі від отриманих травм.

Похований Герой в селі Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області.

• Дружина Нестеренко Вікторія.