Карпушин Сергій Олександрович народився 27 липня 1988 року. До війни працював охоронцем.
У квітні 2022 року Сергій пішов на війну добровольцем. Загинув неподалік Оріхова Запорізької області. Серце 34-річного стрільця Сергія Карпушина перестало битися 14 грудня.
У Сергія Карпушина залишилися батьки. Він так і не встиг створити сім’ю та завести дітей.
Сергій займався гирьовим спортом.
"Ми втратили нашого дорого сина. У квітні пішов на війну добровольцем. За цей час служив на різних ділянках фронту, фактично по всій лінії зіткнення. Загинув неподалік Оріхова Запорізької області. Він так і не встиг створити сім’ю, подарувати нам онуків. Величезне горе, яке не передати словами", - ледь тамуючи біль розповідає кропивничанин Олександр Карпушин.
У квітні 2022 року Сергій пішов на війну добровольцем. За цей час служив на різних ділянках фронту, фактично по всій лінії зіткнення.
Загинув неподалік Оріхова Запорізької області. Серце 34-річного стрільця Сергія Карпушина перестало битися 14 грудня.
23 грудня 2022 року солдат Сергій Карпушин знайшов вічний спочинок у Кропивницькому на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища. В останню путь Воїна провели рідні, друзі, земляки, побратими.
Вічна пам'ять Герою!
«Квітень – грудень» – останній відтинок
Із весни до подій восени…
І знайшов ти довічний спочинок
На Алеї Героїв війни…
Ти поліг в запорізькому полі,
У ворожім смертельним вогні.
І стежина солдатської долі
Обірвалася в зимному дні…
На війну ти пішов добровільно:
Був стрільцем і за те воював,
Щоб до щастя ми йшли невідхильно,
Щоб ніхто нас не порабував…
Ти загинув, та Пам'ять не втратить
Образ твій: він повернеться знов.
І вже скоро агресор заплатить –
За ридання, за муки, за кров…
Всохнуть сльози, втамуються болі,
Тільки Слава не змеркне твоя!
Буде вічно в святім ореолі –
Твоє мужнє, геройське ім’я!