Аркадій Бойко народився 28 березня 1996 року в смт Устимівка Кіровоградської області. В цьому населеному пункті пройшла значна частина його дитинства.
З 1-го до 9-го класу Аркадій навчався в ліцеї «Сокіл» (м. Кропивницький). Через сімейні обставини, 10-11 клас закінчував в Устимівській середній школі. Вчився середньо. Улюбленим предметом у школі була фізична культура.
У 2013 році після закінчення 11-го класу, вступив до Бобринецького технікуму імені В. Порика (нині – аграрний фаховий коледж). Але навчання у технікумі не закінчив, у 2016 році він був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил України. 16 травня 2016 року він підписав контракт і потрапив на службу в 95-ту окрему десантно-штурмову бригаду в Житомир до 2020 р. Ще перебуваючи на службі, в Житомирі познайомився зі своєю майбутньою дружиною.
У Аркадія залишилися рідні, яких він дуже любив: мама Олена, яка мешкає в Києві; бабуся Галина та тітка Ольга, які мешкають в Устимівці; дружина Альона, син Тимофій та донька Ангеліна, які проживають в Житомирі. Всі вони важко переносять втрату Героя Аркадія Бойка.
Тітка Ольга Кравченко згадує про Аркадія, як про дитину з посмішкою. «Будучи маленьким він ніколи не плакав, – згадує Ольга Василівна. - Ріс без батька. Дитиною проблемною не був, але історії іноді траплялися. Одного разу взимку взяв велосипед і вирішив покататися по льоду річки. Як результат ледь не втопився».
Аркадія в Устимівці згадують добрим словом.
У 2016 році Аркадій Бойко був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил України.
За словами його тітки, Ольги Василівни, Аркадій жодної секунди не сумнівався, що потрібно йти. Лише не міг вирішити чи йти просто на службу, чи відразу підписати контракт, як це зробив знайомий. Остаточний вибір рідні залишили за Аркадієм і він прийняв рішення.
16 травня 2016 року він підписав контракт і потрапив на службу в 95-ту окрему десантно-штурмову бригаду в Житомир до 2020 р. Знов мобілізований 22 лютого 2022 року до лав 95-ї бригади.
Аркадій для свого віку був дуже розумним хлопцем. Хоч і не мав досвіду АТО, але у військовій справі був дуже тямущим. З першого дня перебування на полігоні він для побратимів став рідним. За віком у групі він був наймолодшим. У нього навіть не було позивного, всі його звали просто «Аркаша». Бійці намагалися оберігати Бойка як рідного сина. За спеціальністю Аркаша був гранатометником і дійсно гарно розбирався у цій техніці. Перебуваючи в Макарові, Мушкетер виявив, що один гранатомет не зводиться, Аркаша, на прохання Волка, його полагодив за сім хвилин. Так згадують про Аркадія побратими Волк та Якут.
Бойко добровольцем йшов на всі вилазки десантників у Макарові.
12 березня десантники, перебуваючи на промисловій зоні поблизу цегельного заводу, відбили атаку ворожої ДРГ і взяли полоненого. Під час бою один уламок снаряда потрапив до ящика з боєприпасами та застряг в гранаті. Аркадій, не секунди не думаючи, кинувся до гранати і якомога швидше викинув її, щоб ніхто не постраждав зі своїх.
13 березня 2022 року під час атаки Аркадій Бойко, привалений залізобетонною плитою, загинув, забрати його побратими змогли лише 16 березня.
Поховали Аркадія Бойка 20 березня 2022 р. на Алеї Героїв в Житомирі.
Вічна пам’ять та шана Герою!
Аркадій Бойко прожив життя, сповнене честі, відданості та безмежної любові до своєї країни. З дитинства він вирізнявся добротою та силою духу, які супроводжували його на всіх етапах життя — від шкільних років до військової служби.
Коли війна постукала в його двері, він не роздумував. Покинув спокійне життя, щоб захищати рідну землю. Став справжнім воїном, побратимом, другом для тих, хто йшов разом з ним у бою. Його відвага була безмежною, його рішучість — непохитною. Він ніколи не ховався за спини інших, ніколи не шукав легких шляхів.
Аркаша — так називали його побратими, які оберігали його, мов рідного брата. Але саме він, не замислюючись, рятував їх, не вагаючись віддав своє життя за кожного з них, за Україну, за родину, яку так любив.
Його ім’я не згасне, його подвиг житиме в серцях тих, хто пам’ятає...
Адміністрація КЗ "Ліцей "Сокіл" КМР".
Ругаль В. Брате, у випадку загибелі, забери мене. Макарівський вісник. 2023. 27 лип. С. 3