Олександр Тюпа

Олександр Тюпа народився 23 грудня 1979 року та все своє життя прожив у місті Кропивницькому (колишній Кіровоград). Його дитинство минуло у садочку «Гномик», а шкільні роки — за партою рідної школи №16 (нині ліцей «Лідер»), яку він закінчив у 1997 році. Це був час дружби, пригод і світлих спогадів, що залишилися з ним на все життя. На кожні канікули і вихідні Олександр їздив в село до бабусь. Саме ці поїздки подарували найкращих друзів і знайомство з майбутньою дружиною. Першим і єдиним коханням, на все життя.

Після школи Олександр вступив до Педагогічної академії, де здобув фах психолога-педагога. Уже на другому курсі він став батьком — у нього народився син Валентин. Юний вік не завадив йому бути відповідальним, турботливим сім’янином, люблячим чоловіком і надійною опорою для своїх близьких.

У різні роки Олександр працював методистом у КІРУЕ, експедитором у ТОВ «Скарлет», а згодом знайшов своє справжнє покликання в ювелірному ремеслі. Саме цій справі він присвятив майже 20 років, постійно розвиваючись, вдосконалюючи майстерність і здобуваючи нові навички. Все життя прагнув до самоосвіти: вивчав мови, історію, ювелірне моделювання, програмування.

У 2011 році здійснилася спільна мрія родини — переїзд у власний будинок, який вони з любов’ю будували, вдосконалювали й наповнювали теплом. У 2012 році народився молодший син Дмитро, і батьківство стало для Олександра джерелом справжньої радості та сенсу життя. Не буде перебільшенням сказати що Сашко був найкращим! Ідеальним сім’янином! Все своє життя він присвятив турботі, забезпеченні та піклуванні про родину. Він отримував від цього радість і задоволення! Головною метою було бачити щасливу дружину і дітей. Сашкове відношення до них було і буде прикладом для багатьох, хто його знав. 

Свою майбутню дружину Олександр зустрів ще в юності — вона стала його першим і єдиним коханням на все життя. Родина була для нього найвищою цінністю, головною справою і головною відповідальністю.

Він присвятив себе турботі, забезпеченню й захисту дружини та синів. Його найбільшою метою було бачити їх щасливими. В останню відпустку Олександр сказав слова, які стали підсумком усього його шляху:  «Я щасливий. Я маю все для щастя» — і це щастя він створив власноруч, крок за кроком. Недарма його позивний був «STEP».

Олександр захоплювався грою на гітарі, плаванням, акваріумістикою. Любив риболовлю та бджільництво. Він умів знаходити красу й гармонію як у творчості, так і в простих речах, цінував працю руками й уважне ставлення до деталей.

Олександра знали як щиру, принципову людину з міцним внутрішнім стрижнем. Він не вмів удавати й ніколи не жив «наполовину». Був уважним до людей, умів слухати й відчувати, залишався вірним своїм переконанням. Для рідних — надійна скеля, для синів — гідний приклад, для друзів — людина, на яку можна було покластися без сумнівів.

Не маючи миру, але маючи все інше, будучи максимально мирною, домашньою, сімейною людиною,  Олександр свідомо, без вагань,  став на захист родини й Батьківщини. Він говорив: «Якщо не підуть сорокарічні — підуть двадцятирічні», і вважав, що у його синів є батько, який має їх захистити і закінчити війну, щоб не передати їм її у спадок.

Службу розпочав у розвідці, де проявив себе як цінний і результативний боєць, за що був неодноразово відзначений подяками та грамотами. Згодом служив у морській піхоті, був оператором дрона, стрільцем-снайпером.

Передова. Успенівський котел. Утримання позицій у співвідношенні сил 1:6. Але 30 листопада 2024 року Олександр загинув у бою поблизу населеного пункту Трудове Волноваського району Донецької області внаслідок удару FPV-дрона, штурму та захоплення позицій. Після цього довгі чотири місяці й десять днів він вважався зниклим безвісти. Дні і ночі безперервного пошуку віри і надії. Потім прийшов збіг по ДНК.

Героя поховали 15 квітня 2025 року на Алеї Слави Далекосхідного кладовища в рідному Кропивницькому.

За службу в розвідці Олександр Тюпа був відзначений подяками та грамотами.

• Наталія Тюпа.

• Комунальний заклад «Ліцей «Лідер» Кропивницької міської ради».