Нікулін Олександр Миколайович народився 19 квітня 1972 року в Кропивницькому. Навчався в загальноосвітній школі № 30 (нині Кущівська гімназія). Професію слюсаря здобув у професійно-технічному училищі № 6.
Професійний шлях Олександр розпочав на заводі «Гідросила», а вже з 1995 року незмінно працював на підприємстві «Дніпро-Кіровоград». За багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та значний особистий внесок у забезпечення функціонування підприємства нагороджений відзнакою Президента України – медаллю «За працю й звитягу».
У захисника залишились дружина, донька, син, який зараз захищає Україну, двоє онуків та дві сестри захисника.
У 2015-2016 роках Олександр Нікулін брав участь в антитерористичній операції у Донецькій та Луганській областях. Отримав статус ветерана війни – учасника бойових дій.
З початком повномасштабного вторгнення росії на територію України Олександр Миколайович без вагань став на захист України. Служив гранатометником протитанкового відділення. Брав участь в обороні та захисті Херсонської та Запорізької областей.
Старший матрос Олександр Нікулін загинув 10 вересня 2024 року в районі села Снагость Курської області під час виконання завдань необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України. П’ять місяців вважався зниклим безвісти. У лютому 2025 року ДНК-експертиза підтвердила загибель старшого матроса. Поховали Олександра на Алеї Слави Рівнянського кладовища Кропивницького.
Олександр Нікулін нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції». За виявлену мужність та успішне виконання бойового завдання нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест», відзнакою Міністра оборони України «Хрест доблесті» за відвагу в бою.
Вічна пам'ять Герою!
Гірко і сумно, що в кращих життя – швидкоплинне.
Рано пішов ти від нас: в цьому винна війна.
Мав ти козацький характер і серце орлине:
Тож героїзм твій – за нашу Свободу ціна…
Мужньо пішов ти Вітчизну свою захищати.
Хоч ти любив і людей, і квітучі сади –
Тільки навчився своїх ворогів не прощати,
Щоби агресор не сунувся більше сюди…
Болісно й прикро за тебе постійно буває,
Що не устиг ти зібрати усі врожаї…
Тільки Героїв на Небо Господь забирає
І не забудуть твій Подвиг нащадки твої!
Адміністрація комунального закладу «Кущівська гімназія» Кропивницької міської ради».