Дмитро Придатко

Дмитро Миколайович Прида́тко народився 28 липня 1988 року. Батьки Дмитра розлучилися, він виховувався батьком. Навчався в кіровоградській ЗОШ № 30 (нині Кущівська гімназія), після – здобув у ПТУ № 8 професію столяра.

Строкову військову службу проходив у 3-му полку спецпризначення, залишився у ньому за контрактом; після завершення терміну контракту працював складальником меблів, таксистом.

З початком російської агресії пішов до військкомату добровольцем.

У Героя залишились батьки, дружина Анастасія та 1-річна донька Марійка.

Дмитро зі школи захоплювався футболом і боксом.

З початком російської агресії пішов до військкомату добровольцем, на фронті був з кінця березня 2014-го. Старший розвідник-снайпер групи спеціального призначення загону спеціального призначення 3-го окремого полку спецпризначення.

В серпні вивозив на особистій машині з-під обстрілу побратимів під Іловайськом. Загинув у бою під час виходу з оточення «зеленим коридором» на дорозі поміж селами Многопілля й Червоносільське — міна влучила у вантажно-пасажирський «Газель», якою їхав Дмитро. Побратим Олександр Плотніков зміг дотягнути Дмитра до свого УАЗа, однак Дмитро Придатко був важко поранений — з опіками та переломами, він прожив ще 4 години. 3 вересня 2014-го тіло Дмитра Придатка разом з тілами 96 інших загиблих в Іловайському котлі було привезено до Дніпропетровського моргу. Упізнаний бойовими товаришами та родичами.

Поховали Дмитра на Алеї Слави Рівнянського кладовища Кропивницького.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, Дмитро Придатко відзначений — нагороджений 14 березня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

На честь Дмитра Придатка названо вулицю у місті Кропивницькому (колишня назва «вулиця Кропоткіна»).

• Адміністрація комунального закладу Кущівська гімназія.